Всесвіт і сонячна система – ТЕМА 1. ВСЕСВІТ І СОНЯЧНА СИСТЕМА Зустріч 2. ЯК І ЧОМУ ЛЮДСТВО ЗМІНЮВАЛО СВОЇ УЯВЛЕННЯ ПРО ВСЕСВІТ?

ВСЕСВІТ І СОНЯЧНА СИСТЕМА

§ 2. Уявлення ДАВНІХ людей про Землю і Всесвіт

Що таке Всесвіт? Під словомВсесвіт зазвичай розуміють космічний простір і все, що його заповнює: небесні тіла, газ і пил. Всесвіт – це сукупність галактик і простір між ними. Планета Земля – частина Всесвіту. Завдяки спостереженням учені визначили походження Всесвіту і його вік, що становить приблизно 14 млрд років.

Як давні люди уявляли Землю і Всесвіт? Уявлення про будову Всесвіту формувалися поступово. У давнину

	центром Всесвіту вважали Зем-
	лю. За уявленнями давніх індій-
	ців, Земля – це півкуля, яку три-
	мають на своїх велетенських
	спинах слони, що стоять на вели-
	чезній черепасі. А ця черепаха
	лежить на змії, що уособлює небо
	й замикає навколоземний про-	Мал. 2.	Земля
	стір (мал. 2).
		за уявленнями давніх

	Іншим уявляли Всесвіт наро-	індійців
	ди, які жили колись на берегах

річок Тигр і Євфрат у Західній Азії. Земля, на їхню думку, це гора, що зусібіч оточена морем. Над нею височіє зоряне небо.

Першим висунув припущення, що Земля не плоска, а має форму кулі, давньогрецький учений Піфагор. Це підтвердив і довів інший видатний учений Арістотель, який запропонував свою модель будови Всесвіту. На його думку, у центрі Всесвіту розміщена Земля, а навколо – небесні сфери, на яких закріплено небесні тіла. Уявлення Арістотеля розвивали інші вчені.

7

Словничок: Всесвіт.

Перевір себе

1.Що таке Всесвіт? Що входить у нього?

2.Як давні люди уявляли Землю і Всесвіт?

3.Хто вперше висунув припущення, що Земля має форму

кулі?

Висновки

Всесвіт – сукупність галактик і простір між ними. Планета Земля – частина Всесвіту. Уявлення про будову Всесвіту сформувалися поступово.

§ 3. Сонячна система, її склад

Пригадай, які рухи здійснює наша планета Земля.

Склад Сонячної системи. Навколо Сонця обертаються 8 небесних тіл. Усі вони менші від Сонця і не випромінюють світла. Ці тіла називають планетами. Знайди планети на малюнку 3.

Венера Земля

Меркурій Марс

Юпітер	Сатурн	Уран Нептун

Мал. 3. Сонячна система

Сонце разом з Меркурієм, Венерою, Землею, Марсом, Юпітером, Сатурном, Ураном і Нептуном, які рухаються навколо нього, утворюють Сонячну систему.

Кожна планета рухається навколо Сонця по власній орбіті. Найбільшим небесним тілом, яке добре видно із Землі, є Місяць. Він – супутник Землі. Обертаючися навколо Землі, Місяць разом з нею рухається навколо

8

Сонця. За розмірами Місяць учетверо менший за нашу планету. На ньому немає повітря і не виявлено жодних ознак життя. Супутники є і в інших планет.

Що таке астероїди? Навколо Сонця обертаються не тільки планети, а й значна кількість невеликих небесних тіл –астероїдів­ . Раніше їх називалималими пла­ нетами. Нині відомо вже понад 5000 астероїдів. Деякі з них зіштовхуються між собою, змінюють свої орбіти і розсипаються на безліч дрібних уламків.

Комети, метеори та метеорити. Навколо Сонця руха-

ються комети. Комета – це дуже холодне невелике небесне тіло, що складається із замерзлих газів, води й твердих частинок. Усередині комети є ядро з льоду, замерзлого газу й частинок пилу. Зазвичай його діаметр сягає кількох кілометрів. Під дією сонячного проміння ядро поступово руйнується, утворюючи велетенський «хвіст» з пилу й газу. Якщо комета велика, то на нічному небі іноді його добре видно (мал.4). Відомі випадки появи комет, «хвіст» яких охоплював півнеба.

Багато тисячоліть люди спостерігали за «падаючими зорями». Це метеори («зорепад»). Уламки зруйнованих комет і астероїдів іноді з великою швидкістю вриваються в повітряну оболонку Землі. Наражаючися на опір повітря, вони нагріваються до надвисоких температур. Якщо уламки великі, то метеори не встигають згоріти в повітрі й падають на поверхню Землі. Такі тіла називаютьмете- оритами (мал. 5). Вони бувають кам’яні та залізні. Колекції метеоритів експонують у багатьох музеях світу.

Мал. 4. Комета

Мал. 5. Метеорит Гоба

9

Словничок: планети, Сонячна система, астероїд, комета, метеор і метеорит.

Перевір себе

1.Що таке Сонячна система?

2.Назви небесні тіла,які входять до складу Сонячної системи.

3.Намалюй у зошиті схему Сонячної системи або виготов її модель із пластиліну.

4.Як утворюється «хвіст» комети?

5.Що таке «падаючі зорі»? Чи доводилося тобі спостерігати за таким явищем?

• Використовуючи різні джерела інформації, дізнайся, чому комета Галея отримала таку назву. Чим вона цікава для вчених?

Бібліотечка природодослідника

За рік на Землю падає майже 2000 метеоритів. Вони вдаря­ ються об поверхню Землі з величезною силою, унаслідок чого відбувається вибух. І якщо метеорит великий, то на місці па­ діння утворюється впадина округлої форми.

Висновки

Сонячна система складається із Сонця, 8 планет, що обертаються навколо нього, – Меркурія, Венери, Землі, Марса, Юпітера, Сатурна, Урана й Нептуна, а також природних супутників, астероїдів (малих планет), великої кількості метеоритів і комет.

§ 4. Сонце – ЗОРЯ, центральне тіло Сонячної системи

Що ти знаєш про Сонце? Чому його називають зорею?

Значення Сонця. Сонце – це денне світило, від якого залежитьжиттянаЗемлі.Нашеіснуваннятіснопов’язане із сонячною енергією. Ми користуємося нею не лише тоді, коли засмагаємо, а й коли споживаємо їжу, спалюємо пальне, тому що і в їжі, і в природних видах палива сконцентровано перетворену енергію Сонця.

10

Яке ще значення має Сонце для життя на Землі?

Свою залежність від Сонця люди збагнули з давніхдавен. Вони не знали його природи, але розуміли, що без нього не може бути життя.

Сонце – найближча до нас зоря. Сонце – центр нашої Сонячної системи. На небі воно здається завбільшки­ з повний Місяць. Але насправді його діаметр приблизно в 400 разів більший за діаметр Місяця і в 109 разів більший за діаметр Землі. Маса Сонця в 750 разів перевищує масу всіх разом узятих планет, які рухаються навколо нього.

Сонце – це величезна розжарена газова куля жов­ того кольору. Температура на його поверхні сягає 6000 °С, а в центрі – аж 15 млн °С! Напевно, ти знаєш, що будь-якерозпечене тіло яскраво світить і випромінює тепло. Це властиво і Сонцю. Його проміння поширюється навсібіч, освітлюючи й нагріваючи інші небесні тіла. На Землю потрапляє лише незначна кількість сонячного проміння, а решта розсіюється в космосі. Проте цього достатньо, щоб запустити на Землі складні процеси: колообіг води, рух повітря, утворення ураганів і штормів тощо. Найголовніше: без сонячного світла й тепла не могли б існувати жодні організми.

Сонце перебуває на дуже великій відстані від Землі. Світло Сонця сягає Землі за 8,5 хв.

Будова Сонця. Сонце складається з кількох шарів (мал. 6). У нього немає твердої поверхні. Під час затемнення Сонця добре видно його зовнішню частину –

сонячну корону (мал. 7).

Атмосфера Кора

	Ядро	Мантія
		Поверхня

Мал. 6. Будова СонцяМал. 7. Сонячна корона

11

На світлій поверхні Сонця можна побачити темні ділянки – сонячні плями. Їх кількість час від часу змінюється: то збільшується, то зменшується. Такі зміни відбуваються приблизно через кожні 11 років.

Сонце, як і Земля, обертається навколо своєї осі із заходу на схід. Учені ретельно вивчають його. Ці знання дають змогу зрозуміти природу далеких зір. Також це допомагає більше дізнатися про вплив Сонця на нашу планету й життя організмів.

Словничок: сонячна корона, сонячні плями.

Перевір себе

1.Поясни, чому Сонце вважають основою життя на Землі.

2.Які розміри має Сонце?

3.Схематично зобрази будову Сонця. На малюнку зазнач, де найвища температура.

● Щоб отримати наочне уявлення про порівнянні розміри Землі та Сонця, намалюй Землю у вигляді крапки діаметром 1 мм. Тоді Сонце потрібно зобразити у вигляді круга діаметром 109 мм. Порівняй малюнки.

Бібліотечка природодослідника

Учені довго не могли пояснити появу сонячних плям. Зазви­ чай сонячні плями виникають групами й існують кілька місяців. Вони здаються темними, оскільки їхня температура нижча від температури навколишньої поверхні. На сонячному диску може з’являтися багато сонячних плям, а може і зовсім не бути.

Висновки

Сонце – найближча до нас зоря. Воно перебуває на дуже великій відстані від Землі і в 109 разів більше за Землю. Сонце – це розпечене тіло, що яскраво світить і випромінює тепло. Воно складається з кількох шарів. Верхній шар називають сонячною короною. Темні ділянки на Сонці дістали назву сонячних плям.

12

studfiles.net

«Всесвіт. Сонячна система»

«Всесвіт. Сонячна система»

Мета: Сформувати загальне уявлення про Всесвіт як існуючий світ, нескінченний у часі та просторі. Систематизувати знання учнів про Сонячну систему, її склад: планети, супутники й малі небесні тіла. Формувати вміння працювати з підручником, додатковою літературою. Виховувати пізнавальний інтерес до природних наук.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Ось дзвінок сигнал подав –

До роботи час настав.

Ось і ми часу не гаймо,

А урок свій починаймо.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Гра « Мікрофон»

1. Які небесні тіла можна побачити на небі вдень і вночі?

2. Що називають небесною сферою?

3. Що таке зорі?

4. За якими характеристиками розрізняють зорі?

5. Скільки зір можна побачити на нічному небі без використання збільшувальних приладів?

6. Дайте визначення сузір’я.

7. Чому Сонце здається нам найбільшою зорею?

Ось ми всі разом повторили те, що вже вивчили. А тепер для кращого закріплення розв’яжемо тести. Візьміть, будь ласка, аркуші, які лежать перед вами і переверніть. Ви бачите 12 тестових завдань з 4 варіантами відповідей. Правильною буде тільки одна із 4 запропонованих. На виконання завдання вам дається 3 хвилини. Тож часу не гайте до завдання приступайте.

Тести

Час вийшов. А тепер кожний свій тест зверху підпишіть, зберіть і передайте мені.

ІІІ. Повідомлення теми уроку.

Зараз ми з вами подивимось коротенький кінофільм.

Фільм.

Скажіть мені, будь ласка, про що був фільм?

А як ви гадаєте, якою ж буде тема нашого сьогоднішнього уроку? (Космос. Планети. Сонячна система.). Так все правильно, але тема нашого уроку « Всесвіт. Сонячна система.».

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Під Всесвітом розуміють нескінченну кількість небесних тіл та їх систем, що рухаються і розвиваються у безмежному просторі. Тобто, це весь світ, що нас оточує. Меж Всесвіту встановити ще не вдалося.

Вірш «Небесна мандрівка»

У кабіні зорельота

Поруч першого пілота

над Землею робим коло.

Стільки всього є довкола!

Ґречно Місяць привітався,

Шлях Чумацький усміхався.

Ось жар-птицею комета

Пролетіла,як ракета

І Ведмедиця до хати

Кличе нас погостювати.

Погостюємо у космосі? (Так)

А скажіть мені, будь ласка, про які небесні тіла ви почули у вірші. (Земля – планета, Місяць – супутник Землі, Чумацький шлях – наша Галактика, комета, Ведмедиця – сузір’я.)

Давайте ми почнемо з галактик.

Галактики – це величезні зоряні світи, у яких зірки притягуються одна до одної і об’єднуються між собою.

Галактики розрізняють:

• Неправильні мають несиметричну будову.

• Еліптичні мають вигляд кіл або еліпсів, яскравість яких зменшується від центра до краю.

• Спіральні складаються з ядра та кількох спіральних рукавів.

А як називається наша Галактика? (Чумацький шлях). Як ви гадаєте до якого з трьох типів належить наша Галактика? (Спіральна).

 Ще у далекій давнині люди помічали на нічному небі світлу смугу, що простягнулася через весь небосхил. Вона нагадувала їм пролите молоко. По легенді, у цьому заслуга Гери, що спускалася на Землю. Світлу смугу назвали Молочним Шляхом (Чумацький Шлях). Українці здавна мали багато назв нашої Галактики. Чумацький шлях — найпоширеніша з них. Згідно з легендою чумаки їздили до Криму по сіль, орієнтуючись вночі на світлу смугу на небі. Божа дорога — давня українська назва Чумацького Шляху. Цією дорогою нібито у золотій колісниці їздить пророк Ілля(християнський наступник праукраїнського і праслов’янського Перуна) і гримить, метаючи золоті стріли блискавиць у демонів Арідника, Тринрода, Триюду, Чортів, Бісів, Чугайстрів та інших.

Фізкультхвилинка

Уявіть, що ми в зорельоті.

• Під час зльоту відчуваємо незначне струшування (підстрибуємо)

• Зореліт почало хитати (нахили тіла ).

• Тепер ми відчуваємо невагомість ( обертання тулубом без відриву нижньої частини від підлоги).

• Атака астероїдів (уникаємо їх, нахиляючись назад, уперед, праворуч, ліворуч).

• Небезпека знизу (підняття стегон).

• Космічні щупальця неземної істоти намагаються обплутати то праву, то ліву ногу (почергове піднімання ніг).

• Втеча від погоні (робота обох рук).

• Нарешті усе позаду (сідаємо на місця).

Усе в природі й житті людини впорядковано підкоряється певним правилам, діє за певними законами. Існує порядок і в космічному просторі. Взагалі, у перекладі з грецької мови слово «космос» означає «порядок». Дев’ять планет слухняно рухаються на певній відстані від Сонця й одна від одної, кожна планета обертається навколо Сонця за певний час. Не тільки великі планети, а й усі небесні тіла розташовані в космічному просторі певним чином і взаємопов’язані між собою і Сонцем.

Центром нашої системи є Сонце. Ось чому систему, в якій існує наша планета Земля, називають Сонячною системою. До складу Сонячної системи входять дев’ять планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон із супутниками, сотні тисяч астероїдів, комети та метеороїди.

На попередньому уроці діти отримали випереджувальне завдання. Давайте послухаємо, що у них вийшло.

(Діти розповідають про планети, а в той же час на екрані появляються планети. Презентація про планети.)

Сонце.

Важко повірити, але і зірки, що світять вночі, і Сонце, що світить удень, однакові.

Сонце – також зірка, до того ж найближча до Землі. Це гігантська куля з розпеченого газу, що випромінює шалену кількість світла і тепла (це ми називаємо сонячним промінням).

Близько п’яти мільярдів років тому в надрах туманності, що виникла на місці більш раннього вибуху гігантської наднової зірки, спалахнула крихітна за космічними мірками жовтувата зірочка – наше Сонце. З тих пір у Сонячній системі в буквальному значені слова все обертається навколо нього.

Сонце знаходиться на відстані 150 мільйонів км від Землі. Його розміри в 109 разів більші від Землі. Сонце – це розжарена куля, температура якої становить на поверхні 6000 ºС. За такої температури будь-який метал, або камінь перетворюється на газ, тому Сонце – газова куля.

Сонце настільки велике, що в ньому могло б поміститися мільйони таких планет, як наша Земля. Нам здається, що Сонце палає, але насправді воно не горить, а безупинно вибухає, ніби величезна бомба.

Меркурій.

Меркурій – найближча до Сонця планета і найменша з «великих» планет. Її назвали на честь давньоримського бога торгівлі. За розмірами і масою Меркурій подібний до Місяця. Він нагадує його також за виглядом. На поверхні цієї планети є гори й кратери, як на Місяці.

Спостерігати Меркурій дуже важко – його орбіта розташована занадто близько до Сонця, і планета буквально «купається» у його променях. Планета майже завжди залишається схованою в променях ранкової або вечірньої заграви і бачити її в наших широтах вдається рідко. Тому її природу знають дуже мало.

Через те, що Меркурій найближча до Сонця планета, його поверхня нагрівається опівдні до плюс 500 градусів, а опівночі охолоджується до мінус 180. Важко знайти гірські породи, здатні тривалий час витримувати такі перепади і не перетворитися на звичайнісінький пил і щебінь.

На Меркурії атмосфери майже немає. Навколо своєї осі планета обертається дуже повільно – доба на ньому становить майже 176 земних діб, тоді як рік триває всього 88 діб. У Меркурія супутників не знайдено.

Венера.

Венера, найближча наша сусідка, — третє за яскравістю після Сонця й Місяця світило на земному небі. Оскільки орбіта Венери розташована ближче до Сонця, ніж земна, ми ніколи не можемо спостерігати її в тій стороні неба, що протилежна до Сонця – тобто опівночі. Венера сяє то лівіше від Сонця (увечері), то правіше (зранку).

Планету Венеру назвали на честь давньоримської богині кохання і краси. На небі її можна добре бачити неозброєним оком. За розмірами Венера дещо менша за Землю. Хоча вона знаходиться далі від Сонця, ніж Меркурій, її поверхня, виявляється, гарячіша. Це тому, що Венера має густу атмосферу з вуглекислого газу. Ця атмосфера «вхоплює» сонячне тепло і не дає йому йти назад у космос. Поверхня Венери – це переважно рівнини з невеликими горбами, але є гірські райони і навіть величезний вулкан заввишки 12км. Рік на Венері триває 224,7 земних діб, а доба майже у 117 разів більша, ніж на Землі. Супутників у Венери не виявлено.

Земля.

Планета Земля – третя планета Сонячної системи, найбільша планета земної групи і єдина, що має повітряну оболонку. Повітряна оболонка планети називається атмосферою. Вона складається переважно з азоту, кисню та вуглекислого газу. Земля називається голубою планетою. Тому що вода покриває 71% її поверхні. Назва «Земля» утворена від стародавнього спільнослов’янського кореня «зем», що означав «низ», «ґрунт». Такою і була планета для наших далеких предків – поверхнею з різними формами рельєфу, на якій протікало життя людей, тварин і рослин.

Земля – це єдина відома планета, на якій існує багате й різноманітне органічне життя. І своїм існуванням вона завдячує надзвичайно сприятливим умовам, що виникли протягом усього часу існування планети. Відстань від Землі до Сонця така, що Земля одержує помірну, але цілком достатню для існування життєвих організмів кількість світла й тепла. Обертання Землі забезпечує рівномірне прогрівання поверхні планети, атмосфера захищає її від радіоактивного випромінювання з космосу.

Обертається Земля навколо Сонця за 365,3 доби, а доба триває 24 години. Земля має супутник Місяць, який здійсню навколо нашої планети повний оберт за 28 діб.

Марс.

Марс – четверта за віддаленістю від Сонця й сьома за розмірами планета Сонячної системи. Її назвали на честь давньоримського бога війни. Через особливий відтінок поверхні Марс нерідко називають «Червоною планетою». Цього кольору йому надає велика кількість окисів заліза у верхніх шарах кори. Марс удвічі менший розмірами за Землю. Атмосфера Марса складається переважно з вуглекислого газу. Середня температура на поверхні Марса становить -70 ºС і тільки поблизу екватора піднімається дещо вище за 0 ºС. Поверхня планети – це пустелі кратери, гори. Деякі з них досить високі. Наприклад, затихлий вулкан Олімп має висоту 27 км, найвища відома гора в Сонячній системі.

Період обертання Марса і сезонні цикли подібні до земних. Тривалість марсіанського року 687 земних днів. Марс обертається навколо своєї осі з періодом 24 години 37 хвилин, що лише трохи довше, ніж на Землі. На Марсі спостерігаються також зміна пір року. Літо в північній півкулі триває 177 марсіанських діб, а в південній півкулі вона на 21 день коротше й на 20 градусів тепліше. Орбіти Марса й Землі лежать практично в одній площині.

У планети є два супутники: Фобос (у перекладі із грецької – «страх») і Деймос («жах»), які були названі на честь двох синів Ареса й Афродіти. Обидва супутники обертаються навколо своїх осей із тим же періодом, що й навколо Марса, і тому завжди повернуті до планети одним боком.

Юпітер.

Юпітер – п’ята і найбільша планета Сонячної системи. Її розміри приблизно в 11 разів більші за розміри Землі. Юпітер був відомий людям із глибокої давнини, а своє ім’я одержав на честь верховного божества римського пантеону, володаря небес, світу і гроз, царя богів – Юпітера. Оскільки Юпітер складається в основному з водню та гелію. То його відносять до планет – газових гігантів.

Юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за Землю. Якби в період утворення маса Юпітера виявилася трохи більшою, то в нього був би шанс перетворитися на зірку. І тоді замість Сонячної системи виникла б система подвійної зірки Сонце-Юпітер.

Оскільки Юпітер знаходиться далеко від Сонця, температура на ньому в середньому піднімається не вище -130 ºС. планета має понад 67 супутників, найбільші з яких – Іо, Європа, Ганімед і Каллісто. На Юпітері найкоротша у Сонячній системі доба: вона триває 9 годин 50 хвилин. Повний оберт навколо Сонця Юпітер робить за 12 земних років. Юпітер – бурлива планета. Довкола нього носяться газові хмари, утворюючи темні та ясні смуги. Велика червона пляма на Юпітері – це ураган, що втричі більший від Землі.

Сатурн.

Сатурн – шоста за віддаленістю від Сонця та друга за розмірами планета Сонячної системи. Її так назвали на честь давньоримського бога родючості й землеробства, якого невдячний син – Юпітер – позбавив трону. Сатурн майже в 10 разів більший за Землю. Довкола Сатурна обертається безліч кілець з уламків каміння та льоду. Кам’яні уламки в кільцях є, ймовірно, залишками одного із супутників планети. Ширина кілець становить десятки тисяч кілометрів, товщина – не більше кілометра. Температура на Сатурні коливається від -190 до -150 ºС. На Сатурні рік триває 29,5 земних років, а доба – близько 10 годин. Навколо планети обертається 62 відомих на даний момент супутники. Титан – найбільший серед них, це другий за розмірами супутник у Сонячній системі, який перевершує за своїми розмірами Меркурій і має єдину серед супутників Сонячної системи густу атмосферу.

Уран.

До 1781 року ніхто не підозрював про існування Урана – сьомої планети Сонячної системи. Належить до планет гігантів. Третя за діаметром та четверта за масою планета Сонячної системи. Планета названа на честь давньогрецького бога, який символізував небо. Уран став найпершою планетою, відкритою за допомогою телескопа.

У надрах Урана відсутній водень, але зате багато різних модифікацій льоду. Тому Уран відносять до особливого типу планет – крижаних гігантів. Проте основу атмосфери Урана складають водень і гелій. Це справжнє царство холоду – планету огортають хмари з льоду, твердого амоніаку й водню, а середня температура атмосфери не перевищує -224 ºС. Поверхня Урана складається в основному з льодів і скель. Рік Урана триває 84 земні роки, а по своїй орбіті він рухається зовсім незвично – лежачи «на боку». Внаслідок цього планета буває обернена до Сонця то північним, то південним полюсом. День на планеті триває 16 годин.

Як і у інших газових гігантів Сонячної системи, в Урана є система кілець та магнітосфера. Вважається, що кільця Урана дуже молоді й сформувалися не разом із планетою, а набагато пізніше. Імовірно, це залишки одного із супутників, зруйнованого зіткненням або приливними силами планети. Сьогодні нам відомі 27 супутників, що утворюють «родину» Урана. Більшість супутників Урана носять імена героїв 13 драм, комедій і трагедій великого англійського драматурга Вільяма Шекспіра. Шість найвідоміших супутників Урана: Пек, Міранда, Аріель, Умбріель, Титанія й Оберон.

Нептун.

Двоє вчених – англієць Джон Адамс і француз Урбен Левер’є – у 1846р. відкрили «на папері» нову планету. Це й був Нептун, що отримав ім’я на честь римського бога морів, — восьма планета від Сонця. Як і Уран, Нептун належить до «крижаних гігантів». Його маса в 17 разів перевищує масу Землі. Нещодавно у цієї планети були відкриті кільця. В назвах кілець увічнені імена астрономів Левер’є, Адамса і Галле.

Атмосфера Нептуна складає приблизно 15 % від загальної маси планети. У неї входять в основному водень, гелій, метан, водний, аміачний і метановий льоди, невелика кількість азоту. Надра Нептуна складаються головним чином із гірських порід і льодів, які перебувають у гарячому й напіврідкому стані. На Нептуні буяють найлютіші бурі в Сонячній системі. Вітри, що дмуть зі швидкості 2000 кілометрів за годину, женуть навколо планети метанові хмари.

Нептун має 12 супутників. Один з них, що називається Тритон, являє собою царство льоду. Крижана поверхня діє як парник, збираючи бідне сонячне проміння, яке нагріває газ, що знаходиться під поверхнею. Крізь кригу на поверхню планети вибивають фонтани гарячого газу та льодяної каші. Повний оберт навколо Сонця Нептун робить за 165 земних років, але доба менша за земну.

Плутон.

Плутон знаходиться на самісінькому краєчку Сонячної системи. Наукова доля Плутона, що встиг побувати і планетою, і карликовою планетою, і транснептуновим об’єктом, дивовижна і вигадлива. Ця планета така далека, що її відкрили лише 1930 року. На відміну від газових планет Урана і Нептуна, Плутон являє собою тверду кулю з каміння та льоду.

Плутон – маленька планета. Він менший від нашого Місяця. Плутон разом зі своїм супутником Хароном міг би вміститися в кордонах США. Деякі астрономи вважають Плутон астероїдом, а не планетою.

Плутон, що одержав своє ім’я на честь давньоримського бога підземного світу, робить один повний оберт за 248 земних років. Однак його орбіта така витягнута, що її найближча до Сонця ділянка опиняється всередині орбіти Нептуна. Але не варто побоюватися зіткнення цих небесних тіл – їхні орбіти лежать у різних площинах. У найбільших телескопах Плутон виглядає яскраво-коричневим із відтінком жовтого, а дані спектроскопії показують, що він на 98% складається з азотного льоду зі слідами метану й окису вуглецю. Температура на поверхні Плутона – близько -230ºС. У Плутона є три супутники – Харон, усього у два рази менший, ніж його «хазяїн», Нікта й Гідра. Всі вони носять імена істот підземного світу. Дотепер Плутона не відвідав жоден космічний зонд, але в майбутньому це цілком можливо.

Отже,ви послухали характеристики планет, а тепер давайте пограємося.

• Складання пазлів «Планети»

• Назвіть, яка планета у вас вийшла?

• А тепер давайте розгадаємо кросворд.

1. Найбільша планета в Сонячній системі.

2. Планета, на якій ми живемо.

3. Червона планета.

4. Лазурова планета, яка лежить на боці.

5. Планета – богиня краси.

6. Остання планета в Сонячній системі.

7. Найкраща планета з кільцями.

		Ю	п	і	т	е	р
З	е	м	л	я
		М	а	р	с
У	р	а	н
		В	е	н	е	р	а
П	л	у	т	о	н
		С	а	т	у	р	н

• Яке ми отримали слово у виділених клітинках? (Планета)

• А тепер побудуємо «Асоціативний кущ – Сонячна система»

V. Закріплення нового матеріалу.

Бесіда

1. Що називають Сонячною системою?

2. Які небесні тіла входять до її складу?

3. Що є центром Сонячної системи?

4. Як називається шлях руху небесних тіл навколо Сонця?

5. Що називають Всесвітом?

6. Що таке галактика?

7. Які форми мають галактики?

8. В якій галактиці знаходиться наша Сонячна система?

Щоб краще закріпити новий матеріал давайте пограємо у гру «Склади речення» (Із окремих слів скласти речення).

Прочитайте, що у вас вийшло:

• Всесвіт складається з багатьох зоряних світів – галактик.

• Зоряний світ, у якому знаходяться Сонце і наша Земля, називається галактикою.

• Галактики – це величезні зоряні світи, у яких зірки притягуються одна до одної і об’єднуються між собою.

• Зірки – це дуже великі небесні тіла, що випромінюють світло.

• Сонце – це теж велетенська зірка, яка знаходиться найближче до Землі.

• Сонячна система – частина галактики, яка об’єднує групу небесних тіл.

• Всі планети рухаються навколо Сонця по лініях, які називаються орбітами.

• Сонячна система входить до складу Галактики, яка називається Чумацький Шлях.

VІ. Підбиття підсумків уроку, оцінювання роботи учнів.

Всі ви, діти — молодці,

Гарно працювали!

Але дзвоник пролунав,

Він мені і вам сказав,

Що урок вже час кінчати,

Треба йти відпочивати.

VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати текст §26, відповісти на запитання після §26.

vseosvita.ua

Навчальний проект «Всесвіт і Сонячна система»

Прочитано: 1 605

Навчально-пізнавальний процес базується на компетентісно орієнтованих завданнях з використанням сучасних освітніх технологій. Однією з цих технологій є навчальний проект.

Автор:  Пустова Валентина Дмитрівна

Навчальний заклад: Чаплинська філія І-ІІ ст. Чаплинської СЗОШ, вчитель початкових класів

Тема: Навчальний проект «Всесвіт і Сонячна система»

Спрямування: 4 клас

Тема. Навчальний проект «Всесвіт і Сонячна система»

Мета. Навчальна Формувати міжпредметні компетентності, розширювати знання наукової картини світу.

Розвивальна: розвивати вміння аналізувати, вибирати головне.

Виховна: виховувати пізнавальний інтерес

Тип проекту: груповий

Термін проекту: три тижні

Очікувані результати: уміє  застосовувати набуті знання для задоволення пізнавального інтересу про Землю та інші планети Сонячної системи.

Обладнання: матеріали мережі інтернет; мультимедійна система, малюнки учнів, емблеми.

Хід роботи над проектом

• 1 етап – Організаційний

Визначення теми і завдань проекту

• 2 етап – Підготовчий

Планування проекту

1. Ознайомлення учнів із темою проекту.
2. Утворення груп (екіпажів) і обирання учнями тем групових проектів.

• 3 етап – Проектна робота

1. Складання учнями плану роботи над проектом.
2. Самостійна пошукова робота учнів. Проблемні питання, над якими працюватимуть групи.

1-й екіпаж «Космічні мандрівники» опрацьовує тему «Які таємниці Всесвіту вже розгадали вчені»

2-й екіпаж «Мрія» працює над темою «Подорож на Місяць – давня мрія людства»

3-й екіпаж «Зоряне небо» опрацьовує тему «Неповторність Землі – нашої рідної планети. Пошуки життя у Всесвіті».

• 4 етап – Оформлювальний

Оформлення презентації, малювання ілюстрацій.

На цьому етапі відбувається остаточне оформлення кінцевого продукту (малювання, складання, розфарбовування, оформлення презентації тощо).

Урок-захист проекту

Хід уроку

І. Організацій частина

Учитель

Пролунав  наш веселий дзвінок.

Діти, у нас незвичайний урок.

Природа все – річки, пташки, поля і небеса,

Людина теж частиночка її.

І щоб людині у Всесвіті прожити

Природу треба знати і любити!

На уроці ви повинні бути: активними, уважними, зібраними, наполегливими, працелюбними.

Вправа «Очікування»

Діти, що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? (Відповіді дітей) (Прийом «Мікрофон»)

Дорогі діти, сьогодні у нас незвичайний урок, урок захисту проектів, до якого ви готувалися заздалегідь. На протязі кількох уроків ми вивчали тему «Всесвіт і Сонячна система». А потім ви самостійно досліджували обрані теми, які обрали.

ІІ. Підсумки фенологічних спостережень

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Гра «Зайва» назва» 

Венера, Нептун, комета;

Юпітер, Місяць, Сатурн;

Всесвіт, Земля, Сонце, Місяць;

Комета, метеорит, астероїд, Земля.

Чим вас зацікавила тема проекту? (Прийом «Мікрофон»)

ІV. Сприйняття та засвоєння матеріалу. Захист проекту

Екіпажі демонструють свої «стенди» та представляють презентації опрацьованого матеріалу.

Презентація 1-го екіпажу

«Які таємниці Всесвіту вже розгадали вчені»

1. Науковці висунули теорію розгадки однієї з “найбільших” у буквальному сенсі таємниць Всесвіту, що стосується “зірок-велетнів”.
2. У 2010 році фахівці NASA виявили чотири зірки, в порівнянні з якими всі решта здаються карликами.
3. Вони в 300 разів більші за наше Сонце і вдвічі перевершують за розмірами допустиму межу, яку не може подолати жодна зірка.
4. За словами дослідників, Марс дійсно міг колись бути наповнений життям і навіть розвиненою цивілізацією, проте якась глобальна катастрофа призвела до знищення всього живого. Підтвердженням стала фотографія орбітальної станції «Вікінг», зроблена в 1976 році. На ній були зображені руїни цілого архітектурного комплексу з великим зображенням людського обличчя.
5. Також багато питань у астрономів з усього світу викликав супутник Марса Фобос, який не тільки за своєю формою і масою здається незвичним, але і не дотримується логічної траєкторії обертання.
6. Академік Шкловський припустив, що такі аномальні дані говорять лише про те, що Фобос має всередині себе порожнечу, а значить є супутником штучного походження.
7. Вченим вдалося зафіксувати особливий сильний сигнал з надзвичайно високою енергією випромінювання.
8. Вченим вдалося зафіксувати частинки темної матерії. Нові дослідження підтверджують, що джерелом частини випромінювання в центрі Чумацького шляху може бути саме темна матерія.
9. Доцент Ден Хупер і його колеги з Національної прискорювальної лабораторії імені Енріко Фермі (штат Іллінойс), вивчали всі доступні сигнали і випромінювання в центрі нашої галактики, починаючи з 2009 року. Нарешті, їм вдалося зафіксувати особливий сильний сигнал з надзвичайно високою енергією випромінювання. Дослідники відкидають, що такий спалах міг виходити від пульсара або зірки, що швидко обертається.
10. За їхніми словами, сигнал був проведений частинками темної матерії, що розбиваються одна до одної. Знищуючи одне одного, вони скеровують гамма-промені в космос, що призводить до світіння в центрі Чумацького Шляху.
11. Вчені стверджують, що темна матерія оточує галактики у Всесвіті. Вона невидима, оскільки не відображає світло.
12. “Це як світло факела в абсолютно темній кімнаті. Ви побачите тільки те, що факел світить, але це не означає, що кімнати навколо вас не існує. Точно так само ми знаємо, темна матерія існує, але ніколи не спостерігали її безпосередньо”, – пояснюють дослідники темної матерії Європейського космічного агентства.
13. Астрономи переконані, що такі частинки існують і, більше того, і мають вирішальне значення для Всесвіту.

Вчені припустили, що в майбутньому люди зможуть переміщатися”кротовими норами”, тобто, з однієї галактики в іншу через тунель в просторі.

Фізкульт хвилинка

Раз! Два! Час вставати:

Будемо відпочивати.

Три! Чотири! Присідаймо,

Швидко втому проганяймо.

П`ять! Шість! Засміялись,

Кілька разів понахилялись.

Сім! Вісім! Час настав

Повернутись нам до справ.

Презентація 2-го екіпажу

«Подорож на Місяць – давня мрія людства»

1. МІСЯЦЬ — єдине небесне тіло, де змогли побувати земляни і грунт якого детально досліджено в лабораторії. Ніяких слідів органічного життя на Місяці НЕ знайдено.
2. Місяць не має і ніколи не мав атмосфери: її слабке поле тяжіння не може утримувати газ поблизу поверхні. З цієї ж причини на Місяці немає океанів – вони б зникли. Не прикрита атмосферою поверхня Місяця нагрівається вдень до 130 ° С, а вночі охолоджується до -170 ° С.
3. До того ж на місячну поверхню безперешкодно проникають згубні для життя ультрафіолетові і рентгенівські промені Сонця, від яких захищає Землю атмосфера.
4. На поверхні Місяця для життя умов немає. Щоправда, під верхнім шаром грунту, вже на глибині 1 м, коливання температури майже не відчуваються: там постійно близько -40 ° С. Але все одно у таких умовах життя, ймовірно, не може зародитися.
5. Природний супутник Землі завжди вабив погляди своїм примарним світлом, тим самим будив в людині мрії та фантазії.
6. Мрія збулася, причому неодноразово.

Перший успішний політ на Місяць відбувся ще в 1959 році. Він не був пілотованим, і пройшов в автоматичному режимі. Станція “Луна-2” сіла на поверхню супутника Землі і довела правоту генерального конструктора Корольова, який припустив, що вона тверда.

7. У середині шістдесятих почався новий етап Місячної програми. Вченим хотілося отримати зразки місячного ґрунту. Радянська станція “Луна-16” виконала це завдання без космонавтів, в телеметричної режимі.
8. “Місяцехід-1” теж залишив свої сліди на інопланетному пилу. Технічних завдань було виконано чимало. І другий апарат успішно виконав своє завдання.
9. Людство зробило перший крок у далекий космос 20 липня 1969 року —у ту мить, коли американський астронавт Ніл Армстронг ступив на місячну поверхню. «Коли дощового липневого ранку 1969 року я стояв на мисі Канаверал, проводжаючи корабель «Аполлон», який мав доставити астронавтів на Місяць і забезпечити вихід першого землянина на йогоповерхню, я думав про одну-єдину людину. Ця людина, Юрій Кондратюк, особистість унікальна, видатна, без якої людство, навіть опанувавши космічні апарати, ще дуже довго топталося б на навколоземних орбітах. Він заслуговує на саму вдячну пам’ять сучасників і нащадків».

Так проникливо й трохи ностальгічно сказав про геніального українського вченого його американський колега Джон Хуболт

10. Юрій Кондратюк — людина, яка перетворила на реальність фантастичну ідею польотів до далеких планет. Він виклав свої розрахунки в унікальній науковій роботі «Про міжпланетні подорожі».
11. Основні викладки цієї роботи через півстоліття допомогли Сполученим Штатам першими ступити на місячну поверхню. Українець за походженням, Юрій Кондратюк  (справжнє ім`я Олександр Шаргей),  став  національним героєм Америки.

Презентація 3-го екіпажу

«Неповторність Землі – нашої рідної планети. Пошуки життя у Всесвіті»

1. Земля — унікальна планета Сонячної системи, й унікальність її полягає перш за все в тому, що на ній існує життя.
2. Космонавт Юрій Гагарін, що першим із людей побачив рідну планету з висоти космічної орбіти, не міг стримати свого захвату, вигукнувши: “Яка прекрасна наша Земля!»
3. Окутана тонким блакитним серпанком атмосфери, як коштовний діамант, сяє вона на фоні чорного вакууму Космосу. Ось там, біля полюсу, видно білі крижані поля, ось за ілюмінатором космічного корабля пропливають вершини Гімалаїв, потім потяглись нескінченні океанічні простори, вкриті білими спіралями циклонів.
4. Земля — унікальна планета Сонячної системи, й унікальність її полягає перш за все в тому, що на ній існує життя. Поки що ні на знімках інших планет, що передали наші космічні станції, ні в пробах місячного чи марсіанського ґрунту жодних ознак органічного життя не виявлено. Дуже вірогідно, що його там нема. На самій же Землі життя існує завдяки поєднанню кількох сприятливих астрономічних факторів.
5. Серед них — це велика маса Землі , достатня для утримання навколо себе захисного шару атмосфери, досить сильного магнітного поля, що захищає земних жителів від згубної дії космічної радіації, наявність великої кількості води, життєво необхідної для життя тощо. Чи не найбільш дивує й орбіта Землі.
6. Наша Земля — дуже активна планета. Змінюються, хоч і повільно, обриси її материків і океанів, руйнуються, розсипаючись на порох, цілі гірські хребти, й натомість здіймаються нові, вивергаються вулкани, землетруси прокочуються через великі райони, міняється клімат.
7. Безперервно змінюються важливі параметри навколишнього середовища — температура повітря й води, їхній хімічний склад, вологість ґрунтів і вміст у них життєво необхідних компонентів тощо.
8. Безперервно оновлюється жива природа — тварини, рослини, мікроорганізми. Утворення живої речовини та її розклад — це дві сторони єдиного процесу, що має назву — біологічного кругообігу хімічних елементів.
9. Загалом навколишнє середовище, в якому живе людина, складається з неживої і живої компоненти. До першої входять атмосфера, гідросфера й літосфера Землі, до другої — всі її живі мешканці (рослини, тварини й мікроорганізми).
10. Пошук життя у Всесвіті. Як знайти братів по розуму? Стратегія пошуку залежить від того, як люди уявляють собі можливості і бажання цих самих братів. Можна розділити такі подання на чотири різних типи:
11. Вони поруч із нами

Вони тут колись побували.

Вони освоюють космос.

Вони хочуть поговорити.

12. Де у Всесвіті шукати планети, придатні для життя? Дослідження показують, що більшість зір у нашій Галактиці входять до складу кратних систем. Це свідчить про те, що у більшості випадків протозоряна хмара, в якій іде формування зорі, розбивається на фрагменти так, що утворюється одразу кілька об’єктів. Досить часто розподіл між ними буває дуже нерівномірним.
13. Отже, варто шукати планети тільки біля зір, схожих на Сонце. А їх серед 400 млрд зоряного населення нашої Галактики за підрахунками налічується до 28 млрд. Навіть якщо ми відкинемо ті з них, які знаходяться в центральних районах зоряної системи, оскільки смертоносний рівень радіації, який там панує, знищить життя в самому зародку – все одно на околицях їх залишиться кілька мільярдів. То ж ми начебто маємо надії!

Робота в групах

Викладіть висловлювання, використовуючи подані слова. Але зважайте на те, що не всі слова стануть вам у пригоді.

• 1-а група – Марс, Сонце, Місяць, штучний, природний, супутник Землі, Нептун. (Місяць – природний супутник Землі)

• 2-а група – Перша, людина, тварини, Армстронг, Гагарін, що підкорив, Місяць. (Перша людина, що підкорила Місяць, – Армстронг)

• 3-я група – Кратери, утворені, комет, від ударів, западини, це, метеоритів. (Кратери – це западини, утворені від ударів метеоритів)

V. Підсумок урок

Учитель

Дякую, діти, за роботу. Ви активно злагоджено працювали як на уроці, так і на підготовчому етапі. Дізналися багато нового, цікавого. Сподіваюся,  ви зрозуміли – що у світі і у Всесвіті ще багато незвіданого. Навчайтеся, пізнавайте, відкривайте! Все у ваших руках!

Авторськими правами на розміщений матеріал володіє автор, що підтверджено сертифікатом про публікацію №17-690 від 17.10.2017року. Відповідальність за достовірність та якість викладеного матеріалу також несе автор матеріалу. 

abetkaland.in.ua

Всесвіт і Сонячна система

Урок природознавства у 4 класі

ТЕМА. «Всесвіт і Сонячна система»

(Космічна мандрівка. Проводять учні 11 класу. )

МЕТА УРОКУ. Формувати елементарні уявлення дітей про Всесвіт, зірку Сонце, взаємозв’язок людини з Космосом;  систематизувати знання дітей про космос; поглиблювати знання учнів про причинно-наслідкові зв’язки та процеси у природі; розвивати та закріплювати усвідомлення не відокремленості життя людини та природи від Космосу; розвивати інтерес до пізнання цікавої інформації про Землю та до наукових знань з астрономії.

ОБЛАДНАННЯ. Проектор, екран, телурій, енциклопедія, карта зоряного неба, мережа інтернет.

ТИП УРОКУ. Урок узагальнення і систематизації знань.

 

Хід уроку

Організаційний момент.

Актуалізація опорних знань та вмінь учнів.

 

Учитель початкової школи. Добрий день гості, учні. Сьогодні у нас незвичайний урок – урок природознавства та астрономії. До нас завітали вчитель фізики та природознавства Тичківська Тетяна Михайлівна та учні 11 класу.

Учитель фізики. Доброго ранку.

Інтерактивна вправа «Бартер». Я на свої долоні (показую їх) кладу свою любов до вас, розуміння, терпіння. Ви ж на свої долоні покладіть свої знання, уважність. А тепер давайте з вами зробимо обмін: я легенько здуваю до вас те, що лежить на моїх долонях, а ви здуваєте те, що на ваших долонях. Ось ми з вами здійснили бартер (обмін), а наскільки він успішний, побачимо в кінці зустрічі. Сьогодні, у нас незвичайна зустріч. Ми з учнями 11 класу завітали до вас зі старшої школи з метою запросити до космічної мандрівки. 

Учень. Якщо ти допитливий і тебе приваблює зоряне небо, якщо ти мрійник та фантазер, рушаймо з нами в космічну подорож!

Учень. Ти дізнаєшся, що таке Сонце та Місяць, та багато чого іншого і, навіть, фантастичного.

Учень. Астрономія – найцікавіша наука в якій ще багато невідомого та непізнаного людиною.

Учитель фізики. Для того щоб краще розуміти явища які відбувають в Космосі треба мати багато знань. І тоді, можливо, прийде час, коли ви відкриєте нові закони Космосу, ще невідомі людству.

Оголошення теми та очікуваних результатів.

Учитель початкової школи. Тому тема сьогоднішнього уроку «Всесвіт і Сонячна система». Скажіть, будь ласка, що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

(Очікування діти пишуть на зірочках і кріплять на карті зоряного неба )

 

Мотивація навчальної діяльності.

Учитель початкової школи . Для чого Вам потрібні ці знання? Де їх можна використати?

 

Учитель фізики. А чи  згодні ви пересісти у нашу ракету і вирушити разом у    подорож.

Діти. Так.

(Подорож проводять учні 11 класу.)

 

Учитель фізики. Перш ніж вирушити в дорогу я хочу вас запитати чи знаєте ви  вчених, які вивчали будову Всесвіту.

(Миколай Коперник та Ціолковський Костянтин Едуардович.)

Учитель фізики. А як називається пристрій для спостереження за зоряним небом?

А хто змайстрував телескоп?

(змайстрував його вчений Галілео Галілей)

Учитель фізики. А чи знаєте, ви, хто перший злітав в космос? Це були собачки. Собака Лайка – перша жива істота, що побувала у космосі.

Учитель фізики. А як звали першого космонавта? Гагарін Юрій Олексійович перший у світі космонавт12 квітня 1961  року росіянин Юрій Гагарін став першою людиною, яка піднялась у космос та облетіла навколо Землі на кораблі «Восток».

Учитель фізики. А хто був першим українським космонавтом Перший космонавт незалежної України — Каденюк Леонід Костянтинович   1997 року здійснив космічний політ на американському космічному кораблі «Колумбія»

Учитель фізики. А хто знає як називається одяг космонавтів?

Учень 11 класу. Скафандр — спеціальне спорядження, призначене для ізоляції людини від зовнішнього середовища — від тиску або вакууму, температури (високої та низької), випромінювань.
Види скафандрів — космічні, пожежоізоляційні, авіаційні.

Учитель фізики. Нашу подорож по Сонячній системі ми розпочнемо з  заповнити маршрутного листа. ( Діти працюють з маршрутними листами на яких позначають планети Сонячної системи) До подорожі готові? Припнути ремні вирушаємо!

Учитель. Увага, по курсу СОНЦЕ. А що Ви знаєте про Сонце?

Учень 11 класу. Сонце складається з розжарених газів – водню і гелію. Вік Сонця становить приблизно п’ять мільярдів років.
Не можна прямо дивитися на Сонце, це небезпечно. Коли ти граєшся на сонці , завжди одягай капелюха, сонцезахисні окуляри.

Учитель. Увага, пролітаємо біля МІСЯЦЯ. Що ви можете сказати про Місяць?

Учень 11 класу. У 1971 році для дослідження місячної поверхні використали електричну машину, що має назву місяцехід. На сьогоднішній день на Місяці побувало лише 12 людей.

Учитель. Увага, по курсу Меркурій. А що Ви знаєте про цю планету?

Учень 11 класу. Меркурій – це маленька планета, яка обертається дуже близько до Сонця. Вдень на поверхні Меркурія дуже спекотно, але вночі там надзвичайно холодно. Поверхня Меркурія суха та кам’яниста.  

Учитель. Ми наближаємося до ВЕНЕРИ. А чи знайома Вам така Планета?

Учень 11 класу. На Венері дуже спекотно. Тут налічується 167 вулканів. Небо на Венері жовте і з нього падає у вигляді дощу сірчана кислота.

Учитель. В ілюмінатори нашої ракети видно Землю. Діти, а чи чули про таку пленету?

Учень 11 класу. Земля – єдина планета на якій є життя. На нашій планеті існує понад 30 мільйонів різноманітних видів рослин та тварин. Вони живуть усюди, від найглибших океанів до найвищих гір.

Учитель. А ось ми підлітаємо до червоної планети. Діти, яка планета червоного кольору?

 Учень 11 класу. Планета Марс є червоною тому, що вона іржава. У ґрунті міститься багато заліза, яке стало червоним під впливом повітря. На поверхні Марса є пустелі, гори, каньони – глибокі кам’янисті долини та недіючі вулкани.

Учитель. По курсу найбільша планета. А чи знає знаєте Ви яка планета в Сонячній системі найбільша?

Учень 11 класу.  Юпітер у 1300 разів більший за Землю. Жоден космічний корабель не здатен здійснити посадку на Юпітер, тому що на цій планеті немає твердої поверхні. Це дуже бурхлива планета, колись тут був шторм, який тривав понад 300 років.

Учитель. Наближаємося до планети з кільцями. Що це за планета?

Учень 11 класу. Сатурн складається із газів  — водню і гелію. Кільця Сатурна складаються з мільярдів уламків каміння, пилу та льоду.

Учитель. По курсу Уран. А що Ви знаєте про планету Уран?

Учень 11 класу. Уран – величезна, холодна блакитно-зелена планета, яку оточують безліч чорних кіл та крижаних супутників.

Учитель. Підлітаємо до неймовірно холодної, блакитної планети. А чи знаєте Ви яка планета в Сонячній системі дуже холодна?

Учень 11 класу. Нептун — це планета яка розташована так далеко від Землі, що космічному зонду «Вояжер — 2» знадобилося цілих 12 років, аби долетіти до нього. Нептун – планета з найстрашнішими штормами у всій Сонячній системі.

Учитель. В ілюмінаторі нашої ракети видно Плутон. Чи відома Вам така планета?

Учень 11 класу. До Плутона ще ніколи не літали космічні кораблі, тому не відомо, що відбувається на його поверхні. У 2006 році астрономи відкрили ще одне космічне тіло, яке за розмірами є більшим за Плутон, його назвали Ксеною, а Плутон оголосили астероїдом.

Учитель. Ось і закінчилась наша подорож Сонячною системою. Перевірте чи вірно були заповнені Вами маршрутні листи?

Увага! Увага! До нас наближається неопізнаний літаючий об’єкт!!!

Діти, а як ви думаєте хто знаходиться за штурвалом цього об’єкта?

А якщо б ви зустріли таких осіб у себе, якби ви їх зустріли? (діти дають відповіді)

А зараз я пропоную вам подивитися мультфільм «Як козаки інопланетян зустрічали».

Наша зустріч з НЛО не проста. Капітан їхнього корабля залишив для Вас завдання ( робота в групах, учні 11 класу допомагають виконувати завдання).

Завдання для груп.

1 група. Користуючись довідниковою літературою, інтернет-ресурсами знайти цікаву інформацію про Молочний шлях та Полярну зірку.

2 група. Розпізнати сузір`я які спостерігають на небі в дану пору року (користуючись картою ЗОРЯНОГО НЕБА) та розповісти про Велику Ведмедицю і знак зодіака (якщо є учні які народилися в жовтні)

3  група.  За допомогою телурія пояснити причини змін пір року та дня і ночі на Землі.

 

Узагальнення і систематизація знань та вмінь учнів.

 

У ч и т е л і. Увага! Сіли всі зручніше наша ракета приземляється. Ось і закінчилася наша мандрівка.

 Я висловлюю подяку усім своїм помічникам-штурманам за їхню старанну підготовку і цікаву подорож.

Учням 4 класу за старання у вивченні природознавства.

Сподіваємося, дорогі друзі, вам було цікаво, і ви дізналися багато нового.

Тож чи справдились ваші очікування?

Де ви зможете примінити здобуті  на уроці знання і вміння?

Давайте перевіримо чи уважними були ви під час подорожі? ( Діти відгадують загадки)

Океан і континенти,

Гори й ліс, міста й поля –

Це, малюк, твоя планета,

Називається
  

Роздивитися мікроб

Допоможе мікроскоп

А вивчати зорі щоб,

Треба мати …

 

Воду в ріках нагріває,

Матір-Землю зігріває

Ком всміхається в віконце

Чарівне, гаряче …

 

Нічного неба оберіг

і схожий бік його на ріг

Козак моторний, красний,

Хто ж цей красень ясний? …

 

 

 

 

Підсумки уроку

Сьогодні всі добре попрацювали і оцінки отримали гарні.

 

Учні 11-го классу отримують оцінки з астрономії, учні четвертого классу природознавства.

На згадку про наш урок ви отримаєте карту  зоряного неба та сонячної системи

 

VІІ. Домашнє завдання.

Ознайомити членів сімей та друзів з отриманими знаннями.

 

До нових зустрічей!

 

naurok.com.ua

Сонячна система, її склад

ВСЕСВІТ І СОНЯЧНА СИСТЕМА

&3. Сонячна система, її склад

Пригадай! До якої природи належать Сонце, Місяць і зорі? Що ти знаєш про Сонячну систему?

Сонце, Місяць, зорі – об’єкти неживої природи. їх називають іще небесними, або космічними тілами, оскільки вони знаходяться в космічному просторі. У Всесвіті безліч небесних тіл, які відрізняються формою, розмірами, температурою поверхні та іншими ознаками. Наша планета Земля теж космічне тіло, яке входить до складу Сонячної системи. Сонячну систему утворюють Сонце та інші космічні тіла, які рухаються навколо нього.

Розглянь малюнок. Яке місце в Сонячній системі займає Сонце? Зверни увагу на форму тіл, які обертаються навколо Сонця. Назви ці тіла.

Мал. 5. Будова Сонячної системи

У центрі Сонячної системи знаходиться Сонце. Навколо нього на різних відстанях обертаються 8 великих космічних тіл – планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Кожна планета рухається своїм шляхом – уявною лінією, яку називають орбітою. У більшості планет є природні супутники – небесні тіла, що обертаються навколо цих планет по власних орбітах.

Тіла Сонячної системи зазвичай мають кулясту форму. Сонце відрізняється від Землі та інших планет велетенським розміром і температурою поверхні. Як і інші зорі, Сонце – розжарене тіло, яке випромінює

багато світла й тепла. Планети та їхні супутники – це холодні космічні тіла, які освітлюються й обігріваються Сонцем. Вони відбивають сонячне світло, що потрапляє на їхню поверхню, і тому на нічному небі нагадують яскраві зорі.

Навколо Сонця рухаються і малі космічні тіла – астероїди, комети й метеороїди. Вони, як і планети, не випромінюють світла й тепла.

Астероїди – це порівняно невеликі небесні тіла неправильної форми, які раніше називали малими планетами. Між орбітами Марса і Юпітера вони утворюють кільце – так званий пояс астероїдів.

По дуже витягнутих орбітах рухаються навколо Сонця комети. Наближаючись до нього, вони утворюють блискучий слід із космічного пилу та газів, схожий на велетенський хвіст.

Метеороїди – це тверді небесні тіла, менші за розмірами від астероїдів і комет. Потрапляючи з космосу в повітряний простір Землі, вони згорають. У нічному небі ти можеш побачити “падаючі зорі”, які летять, залишаючи блискучі сліди. Уламки метеороїдів, які повністю не згоріли і впали на земну поверхню, називають метеоритами (мал. 7).

Мал. 6. Падіння метеорита біля берегів Туреччини (2012 р.)

Мал. 7. Гоба – найбільший залізний метеорит, знайдений на Землі

Поміркуйте! Чому Земля не зіштовхується із Сонцем під час свого руху?

Обговоріть! Чим подібні Сонце і планета Земля? Чим відрізняються?

Космічне тіло, Сонячна система, планета, орбіта, природний супутник, астероїд, комета, метеороїд.

Перевір свої знання

1. Що таке космічні тіла? Наведи приклади.

2. Чим відрізняються між собою небесні тіла?

3. Які тіла входять до складу Сонячної системи?

4. Дмитрик перерахував планети Сонячної системи: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Яку помилку допустив хлопчик?

5. Як називають шлях, по якому планета рухається навколо Сонця?

Підсумуємо разом

Космічні тіла – це об’єкти неживої природи, які перебувають у постійному русі в безмежному просторі – Всесвіті. До них належать зорі, планети, природні супутники планет, астероїди, комети й метеороїди. Сонце і космічні тіла, що обертаються навколо нього, утворюють Сонячну систему.

predmety.in.ua

Будова Сонячної системи

Зміст:

Історія дослідження Сонячної системи

Структура і склад Сонячної системи

Схема будови Сонячної системи

Зародження Сонячної системи та її еволюція

Вивчення Сонячної системи

Будова Сонячної системи, відео

Всесвіт неймовірно величезне місце, настільки неймовірне, що навіть людська уява не може охопити всю глибину неосяжності Всесвіту. Що ж стосується нашої Сонячної системи, то за мірками Всесвіту вона лише його крихітна частина. Тоді як для нас, простих смертних мешканців маленької планети під назвою Земля, Сонячна система дуже велике місце, і, незважаючи на всі великі досягнення астрономії останніх років, багато що ще залишається незвіданим, ми лише починаємо наближатися до кордонів рідної Сонячної системи.

Історія дослідження Сонячної системи

З давніх часів люди дивилися на зірки, допитливі розуми роздумували над їх походженням, природою. Незабаром було відмічено, що деякі зірки змінюють своє положення на зоряному небосхилі, так були виявлені перші планети. Саме слово «планета» з давньогрецької перекладається як «блукач». Планети отримали імена богів античного пантеону: Марс, Венера, Юпітер, Нептун і так далі. Їх рух і походження пояснювалися гарними поетичними міфами, які присутні у всіх народів давнини.

У той же час люди минулого вважали, що Земля є центром Всесвіту, планети, зірки, Сонце, все обертається навколо Землі. Хоча, зрозуміло, вже в античні часи були вчені, такі як, наприклад Аристарх Самоський (його ще називають Коперником античності), які думали, що все трохи не так. Але справжній прорив у вивченні Сонячної системи відбувся в епоху Відродження і пов’язаний з іменами видатних астрономів Миколи Коперника, Галілео Галілея, Джордано Бруно, Йоганна Кеплера. Саме тоді утвердилася ідея, що наша Земля ніякий не центр Всесвіту, а лише мізерно мала його частинка, що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки.

Галілей демонструє свій телескоп.

Поступово були відкриті всі відомі планети Сонячної системи, а також їх численні супутники, у кільця Сатурну і багато іншого.

Структура і склад Сонячної системи

Структуру Сонячної системи можна умовно поділити на такі елементи:

• Сонце, її центр і головне енергетичне джерело, саме потужна гравітація Сонця утримує планети на своїх місцях і змушує обертатися по своїх орбітах.
• Планети земної групи. Вчені астрономи розділили Сонячну систему на дві ділянки: внутрішню Сонячну систему і зовнішню Сонячну систему. У внутрішню Сонячну систему були включені чотири ближні планети скелястого типу: Меркурій, Венера, Земля і Марс.
• Пояс астероїдів, який знаходиться за Марсом. Вважають, що він утворився ще в далекі часи зародження нашої Сонячної системи і складається з різних космічних уламків.
• Планети гіганти, вони ж газові гіганти, які знаходяться у зовнішній ділянці Сонячної системи. Це Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. На відміну від планет земної групи, що володіють твердою поверхнею з мантією і ядром газові гіганти, наповнені переважно водневою і гелієвою сумішшю. При більш детальному вивченні склад планет Сонячної системи може різнитися.
• Пояс Койлера і хмара Аорта. Вони знаходиться за Нептуном, і там проживають карликові планети, найвідомішою з яких є Плутон та численні комети. Оскільки ці ділянки знаходяться від нас дуже далеко, то сучасна наука володіє в своєму розпорядженні мізерними відомостями про них. В цілому багато особливостей будови Сонячної системи ще слабо вивчені.

Схема будови Сонячної системи

Тут на картинці наочно представлена візуальна модель будови Сонячної системи.

Зародження Сонячної системи та її еволюція

На думку вчених, наша Сонячна система з’явилася 4,5 мільярда років назад як наслідок великого гравітаційного колапсу гігантської молекулярної хмари, що складається з гелію, водню і ряду більш важких хімічних елементів. Велика частина цієї хмари зібралася в центрі, з-за сильного скупчення температура зростала, і в результаті утворилося наше Сонце.

З причини високої температури поблизу від новонародженої зірки могли існувати лише тверді тіла, і таким чином з’явилися перші тверді планети, серед яких і наша рідна Земля. А ось планети, що газові гіганти, утворилися на більш віддаленій відстані від Сонця, температура там була не така велика, як наслідок великі маси льоду утворили гігантські розміри тамтешніх планет.

На цій картинці представлено як поетапно проходила еволюція Сонячної системи.

Вивчення Сонячної системи

Справжній бум пов’язаний з вивченням космічного простору і Сонячної системи розпочався в середині минулого століття, особливо з космічних програм колишнього Радянського Союзу та США: запуск перших штучних супутників, політ перших космонавтів, знаменита висадка американських астронавтів на Місяці (щоправда, деякі скептики її вважають фальшивкою) і так далі. Але найдієвішим методом у вивченні Сонячної системи і тоді і зараз є надсилання спеціальних дослідницьких зондів.

Перший штучний радянський космічний апарат Супутник-1 (на фото), був запущений на орбіту в далекому 1957 році, де провів кілька місяців, збираючи дані про атмосферу та іоносферу Землі. У 1959 році до нього приєднався американський супутник Explorer, саме він зробив перші космічні фотознімки нашої планети. Потім американцями з НАСА був запущений цілий ряд дослідницьких зондів до інших планет:

• Марінер в 1964 році полетів до Венери.
• Марінер-4 в 1965 році прибув на Марс, а потім вже в 1974 році успішно минув Меркурій.
• У 1973 році до Юпітера був відправлений зонд Піонер-10, почалося наукове вивчення зовнішніх планет.
• У 1974 році був відправлений перший зонд до Сатурна.
• У 80-х роках минулого століття справжнім проривом стали кораблі Вояджер, які першими облетіли газові гіганти та їх супутники.

Активне дослідження космічного простору триває і в наш час, так зовсім недавно, у вересні цього 2017 року в атмосфері Сатурну загинув космічний апарат Касіні, запущений в 1997 році. За свою двадцятирічну дослідницьку місію він зробив чимало цікавих спостережень над атмосферою Сатурна, його супутників і, звичайно ж, знаменитих кілець. Останні години і хвилини життя апарату Касині транслювалися НАСА в прямому ефірі.

Будова Сонячної системи, відео

І на завершення цікавий документальний фільм про нашу Сонячну систему.

www.poznavayka.org

Сонячна система як частина Всесвіту. Реферат – Освіта.UA

Всесвіт. Космічні системи. Галактика. Сонячна система та її будова

Всесвіт — весь існуючий матеріальний світ безкінечний в просторі та часі і безмежно різноманітний за формами. Основна маса речовини Всесвіту (98%) зосереджена в зірках і складається з водню (80%) та гелію (18%). Наявність інших газів незначна. Найважливішими космічними тілами є зірки. А міжзоряний простір займає надзвичайно розріджений газ та пил, що місцями утворюють гігантські туманності.

Зірки у Всесвіті об’єднуються в різні системи. Величезні за кількістю зірок та розмірами системи називаються галактиками. Вони розподіляються у Всесвіті нерівномірно, утворюючи групи, скупчення та велетенські системи — надгалактики. Зараз відомо більше 20 надгалактик.

Частина космосу, яка доступна для спостереження сучасними астрономічними приладами, називається Метагалактикою.

Наша галактика (Молочний Шлях) об’єднує понад 150 млрд. зірок та більше 100 млн. туманностей. Разом з туманністю Андромеди утворює центр місцевої системи галактик, до складу якої входять три гігантські спіральні, 15 карликових еліптичних та ряд неправильних галактик. За формою наша галактика спіральна, нагадує диск.

В Галактиці наявні космічні промені — елементарні частини, що мають велику енергію і рухаються із швидкістю світла. Крім того, в Галактиці існують магнітні і гравітаційні поля та електромагнітне випромінювання.

Ще у XVIII ст. було відмічено, наша зоряна система має сплющену форму, симетричну відносно головної площини, що називається площиною Галактики. Велике коло, по якому вона пересікається з небесною сферою, називається галактичним екватором. Він майже співпадає з середньою лінією Молочного Шляху. Центральне згущення Галактики називається ядром. Воно має форму стиснутого сфероїда з великою піввіссю 20-25 тис. світлових років і малою — 6- 7 тисяч.

Встановлено, що Сонце знаходиться від центра Галактики на відстані 10 тис. парсек, а її межа від Сонця — на віддалі 5 тис. пс. Отже, діаметр Галактики складає 30 тис. парсек. Галактика має спіральну структуру. Плоска підсистема складається із зірок спектральних класів В і О, наднових зірок другого типу, темних туманностей, зоряних асоціацій. як правило все це молоді об’єкти.

Проміжна підсистема зайнята зірками типу R V Тільця, білими карликами, зірками спектральних класів C і S та планетарними туманностями. До сфероїдальної підсистеми відносяться зорі типу RR Ліри, W Діви, субкарлики, кульові зоряні скупчення, наднові першого типу.

Вважають, що всього в нашій зоряній системі може бути декілька тисяч розсіяних зоряних скупчень та близько 100 кульових.

Крім цих двох типів у Галактиці наявні ще так звані зоряні асоціації, що займають більший об’єм, ніж скупчення, тобто густина тут помітно більша від середньої густини галактичного поля.

В області Молочного Шляху наявні темні туманності «Кінська голова» та «Вугільний мішок». Багато об’єктів подібних «Вугільному мішку», утворюють широку темну смугу вздовж середньої лінії Молочного Шляху — так звану Велику розвилку Молочного Шляху. Ці темні плями, що викликають міжзоряне поглинання світла є не що інше як космічний пил. Пил відноситься до плоскої підсистеми Галактики, розподіляючись там товщиною в кілька сотень парсек.

В Галактиці наявний також міжзоряний газ, якого в середньому в 100 разів більше, ніж пилу. Відома газова туманність в сузір’ї Оріону, протяжністю в 6 пс., що помітна вночі навіть неозброєним оком. Є ще подібні туманності «Омега», «Лагуна» в сузір’ї Стрільця та ін. В середині газових туманностей, або поблизу них знаходиться гаряча зірка спектрального класу О або ВО, що є причиною свічення туманності. Гарячих зірок порівняно мало і тому газові туманності складають лише біля 5% міжзоряного середовища.

Отже, загальна структура Галактики — центральне згущення, спіральні рукави і диск. Центральне згущення займає внутрішню область Галактики і закрите від нас непрозорою матерією. На віддалі 3 Кпс. від центру Галактики виявлений водневий рукав, що розширюється від центра із швидкістю 50 км/с. Там, де знаходиться Сонце, є декілька спіральних рукавів, вздовж яких розташовуються скупчення молодих зірок і хмари міжзоряного газу і пилу.

Наприклад, рукав гарячих зірок в сузір’ї Оріона, на краю якого знаходиться і наше Сонце. Виявлені ще два рукави. Можливо це відгалуження однієї і тієї ж спіралі. Але не виключено, що наша Галактика має декілька спіральних рукавів, пов’язаних з центральним згущенням. Ці уявлення про структуру Галактики ще тільки орієнтовні.

Крім нашої Галактики існує ще багато галактик, зокрема Туманність Андромеди, Велика і Мала Магелланові хмари та ін. Незважаючи на різноманітність форм, основні елементи структури галактик ті ж, що і нашої. Більшість з них в центрі мають згущення, а зовнішні частини здебільшого спіралеподібні. За зовнішнім виглядом галактики поділяються на еліптичні, спіральні, неправильні і пекулярні. Еліптичні мають форму еліпсоїдів без різких меж, яскравіші в центрі. Спіральні галактики найчисленніші.

Наприклад, наша Галактика і Туманність Андромеди. Неправильні галактики не мають центрального потовщення і не симетричні. Пекулярні — це ті галактики, що не відносять ся до жодного з попередніх класів. Галактики навіть одного типу можуть дуже відрізнятись за своїми розмірами, масами, свіченням та ін. З допомогою спеціального аналізу доведено, що галактики обертаються. Періоди обертання їх зовнішніх частин 100 млн. років.

Ще мало вивчені центральні згущення галактик, що називаються іноді ядрами. Ядра галактик, подібних до нашої, мало активні тобто з їхнього центра відбувається відносно повільне відтікання газу з швидкістю десятки км/с. у галактиках з активними ядрами відбувається відтік газу з швидкістю в сотні і тис. км/с. Є галактики що дуже випромінюють радіохвилі. Квазари. Це джерела випромінювання іноді з викидами речовини. Їх уже вивчено більше 200. Квазари дають надлишок випромінювання в інфрачервоній і рентгенівській частинах спектру. Це найдальші з відомих нам космічних об’єктів. Можливо квазари — це велетенські плазменні утворення з масами порядку мільярда сонячних.

Здебільшого галактики трапляються невеликими групами, часто до обширних скупчень сотень і тисяч галактик. Наша Галактика входить до групи, що включає три гігантські спіральні галактики: наша Галактика, туманність Андромеди і туманність у сузір’ї Трикутника, а також 15 карликових еліптичних і неправильних галактик.

Згідно нових даних скупчення і групи галактик утворюють грандіозну систему Надгалактику. Окремі галактики при цьому, очевидно, концентруються в деякій площині.

Сонячна система та її будова

До складу Сонячної системи входить Сонце, планети, їх супутники, астероїди (малі планети), комети, метеорні потоки, метеорні тіла, міжпланетний газ. Тобто Сонце, 9 планет, 34 супутники планет, понад 1600 астероїдів. Ця система входить до складу величезної зоряної системи — Галактики і рухається навколо її центра за еліптичною орбітою зі швидкістю 250 км/с, здійснюючи повний оберт за 200… 250 млн. років.

Галактика в плані має форму закрученої спіралі, в середині одного зі спіральних витків розміщується Сонце. Профіль Галактики дископодібний. Діаметр диска становить близько 100 тис. світлових років, максимальна товщина — близько 20 тис. світлових років. Вважається, що вся Сонячна система виникла 4,5 млрд. років тому з газопилової області.

Сонячна система складається з трьох великих областей. До першої (групи планет земного типу) належать 4 кам’янисті внутрішні планети – Меркурій, Венера, Земля, Марс.

Пояс астероїдів відмежовує їх від 4 гігантських зовнішніх газових планет (Юпітера, Сатурна, Урану і Нептуна). Плутон не належить до жодної з цих груп. Він знаходиться за межами орбіти Нептуна у великій області, де розсіяні малі холодні світи, до яких, крім Плутона, входять і льодяні комети.

Усі планети обертаються навколо Сонця в одному напрямку по орбітах, близьких до колових. Площини обертання планет Сонячної системи майже співпадають. Найбільше відрізняється площина орбіти Плутона, яка нахилена до земної під кутом 17°. Середня швидкість руху планет по орбітах зростає з наближенням до Сонця. У Меркурія, планети, що найближче знаходиться до Сонця, орбітальна швидкість руху складає 47,8 км/с, Венери — 35, Землі — 29,7, Марса — 24,1, Плутона — 4,7. Відстані планет від Сонця вимірюються в астрономічних одиницях (одна астрономічна одиниця дорівнює середній відстані між Землею і Сонцем, це приблизно 149,6 млн. км).

Планети обертаються навколо своїх осей за напрямком, що збігається з напрямком обертання Сонця (виняток становлять Венера та Уран), але з різними швидкостями. Земля здійснює повний оберт навколо осі за 23 год. 56 хв., 4 с., Меркурій — приблизно за 59 земних діб. Період обертання Марса є близьким до Землі і складає 24 год. 37 хв., 23 с., Венера обертається за 243 земних доби.

Різні діаметри планет та їхня відстань до Сонця зумовлюють відмінності у масі, будові їхніх поверхонь і надр, густині речовин, їхньому фізичному стані, складі і щільності планетних атмосфер. Неоднакова відстань планет до Сонця впливає на тривалість їхнього року і швидкість орбітального руху. Різною є і тривалість доби на планетах.

Література

1. Бойко Р. Д. Загальне землезнавство. Навчальний посібник для студентів І курсу географічних спеціальностей вузів. — Тернопіль, 1998. — 193 с.

2. Гілецький Й. Р., Богович М. М., Сливка Р. Р. Географія. Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів. Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. — 575 с.

3. Криволуцкий А. Е. Голубая планета: (Земля среди планет. Геогр. аспект). -М.:Мысль, 1985. — 335 с., ил.

4. Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Підручник. — К.: Либідь, 2003. — 480 с.

14.11.2011

osvita.ua