Кредитні гроші це – Види грошей Кредитні гроші Кредитна система України Функції та операції Центрального банку

Содержание

Види кредитних грошей

1) Вексель – це письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що засвідчує безумовне зобов’язання одної особи сплатити в певний строк отриману суму грошей іншій особі.

Розрізняють простий і складний, виданий боржником і переказний вексель (тратта), виписаний кредитором і спрямований боржникові для підпису з поверненням кредиторові. Первісний вексель (тратта) одержує можливість обертатися завдяки передатному напису (індосаменту) на звороті документа. У міру збільшення передатних написів циркулярна чинність векселя зростає, оскільки кожний індосант несе солідарну відповідальність за векселем.

У цей час в обігу перебувають і казначейські векселі, що випускаються державою для покриття дефіциту бюджету й касового розриву; дружні векселі, виписані однією особою на іншу з метою обліку їх у банку; бронзові векселі, що не мають товарного покриття.

Вексель має певні границі обігу:

функціонує між особами, добре інформованими про платоспроможність один одного;
обслуговує переважно оптову торгівлю;
погашається готівкою.

Комерційний вексель – видається під заставу товару.

Банківський вексель видається банком-емітентом при наявності певної суми клієнта на депозиті. Банківський вексель дає підприємству новий платіжний засіб, гарантований банком.

2) Банкнота – це вексель на банкіра або боргове зобов’язання банку. У класичному виді – це оформлене на листку паперу свідоцтво про прийняте золото (срібло). Пізніше – це кредитні гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни. У цей час Національний Банк України випускає банкноти, які є національними грішми. Матеріальне забезпечення у вигляді товарів або золота відсутнє. Для їхнього виготовлення використовується спеціальний папір, що утрудняє підробку.

Разом з тим банкнота починає функціонувати в якості звичайного засобу обігу поряд з паперовими грішми. Рух кредитних і паперових грошей з’єднується в єдине ціле.

3) Чек – це письмовий наказ власника поточного рахунку банку сплатити готівкою або перевести на поточний рахунок іншої особи певну грошову суму. Чек має рядом переваг:

— гарантія схоронності внеску при втраті або крадіжці чека;

— дешеве транспортування;

— відсутність необхідності в розмінній монеті, тому що чек може бути виписаний на будь-яку суму.

На основі кредитно-паперової форми вартості виникає й розвивається розрахунково-знакова форма. Тут заперечуються не тільки реальні гроші, але і їх знаки у функції засобу обігу. Розрахункові знаки (чек – боргове зобов’язання банку, а також певні види квитків, квитанції та ін.) уже не обертаються й не є навіть паперовими грішми, вони являють собою лише розрахункові засоби, задоволення на одержання грошей, товару, послуги і т.д.

4) Електронні гроші – це пластикові картки, які, будучи підключені до загальної банківської комп’ютерної мережі передають команду власника рахунку в банку про перерахування грошей. По суті це гроші на рахунках комп’ютерної пам’яті банків, розпорядження якими здійснюється за допомогою спеціального електронного устрою.

Пластикова картка – це персоніфікований платіжний інструмент, що надає можливість безготівкової оплати товарів і послуг, а також одержання наявних коштів у відділеннях банків і банківських автоматах. Персоналізація карти дозволяє ідентифікувати картку при прийманні її до оплати або видачі готівки. Доступ до записаних даних захищається кодованим паролем (або Pin-кодом).

За видами проведених розрахунків картки можуть бути кредитними й дебетовими.

Кредитна карта – це пластикова карта, на яку встановлюється кредитний ліміт.

Кредитні карти пов’язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власникові користуватися кредитом при покупці товарів і при одержанні касових позичок. Власникові кредитної картки відкривається спеціальний картковий рахунок і встановлюється ліміт кредитування по позичковому рахункові на весь термін дії карти, а також разовий ліміт на суму покупки. Багатьма банками допускається

овердрафт (перевищення кредитних коштів).

Кредиткою Приватбанку можна розраховуватися в торгово-сервісних підприємствах і знімати готівку в банкомату або касі банку. В 2011 році процентна ставка по кредитній карті VISA Приватбанку становила 1,7%. З картами VISA працюють сотні тисяч банкоматів і більш 22 мільйонів торговельних точок по усьому світу. На карту може бути встановлений ліміт до 15000 грн., період безкоштовного користування кредитом – 30 або 55 днів; мінімальний щомісячний платіж усього 7% від суми заборгованості (але не менш 50 грн.), оплата товарів і послуг проводиться без комісії; на залишок власних коштів ( понад 100 грн.) нараховується 10% річних.

Дебетові карти призначені для одержання готівки в банківських автоматах або для оплати товарів з розрахунками через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника карти в банку. Дебетові карти не дозволяють оплачувати покупки при відсутності грошей.

В 1992 р. в Україні введені українські купоно-карбованці, які не мали необхідні ознаки національної валюти: не мали спеціального захисту, своєї емісійної бази й перший час існували паралельно з радянськими грішми. Касовий облік на підприємствах і в банках України вівся роздільно у двох валютах. У результаті різкого погіршення платіжного балансу України, насамперед з Росією, купон-карбованець стрімко знецінювався.

У результаті дії заходів, початих урядом по боротьбі з інфляцією в 1993-1995 роках, вона була припинена, курс карбованця стабілізувався, і в 1996 р. уряд України й НБУ провели грошову реформу. Була введена повноцінна національна валюта – гривня (грн.), яка мала всі необхідні елементи захисту, а також мала свою емісійну базу.

Розрахунково-знакова форма вартості підготовляє перехід до ідеальної форми вартості. Сюди належать безготівковий розрахунки, повідомлені платежі, платежі по телефону, система електронних розрахунків та ін. Тут уже усувається всякий реальний рух не тільки грошей, але і їх знаків. Гроші як реальність зникають, залишається лише їх ідеальна форма.

studfiles.net

Кредитні гроші

Кредитні гроші – форма грошей, які є знаком (символом) вартості й виникають з розвитком кредитних відносин. Історично кредитні гроші з’являються на базі металевого обігу і виступають спочатку як знак золота і знак кредиту. З виникненням кредитних відносин між товаровиробниками гроші стають засобом сплати боргового зобов’язання, виконують функцію засобу платежу.

Основні види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек. Вони були додатковим елементом у платіжно-розрахунковому механізмі капіталізму вільної конкуренції, оскільки його основу становили повноцінні гроші. Однак уже наприкінці XVII ст. здійснювалася емісія нерозмінних на золото банкнот, стабільність яких певною мірою забезпечувалася кредитом. Тому банкнота поступово перестає бути знаком золота і в другій половині XX ст. стає тільки знаком кредиту. Продаж товарів у кредит означає відстрочку плати за них. У цьому випадку гроші виконують свою роль ідеально як міра вартості. Продавець стає кредитором, а покупець – боржником. Засобом обігу у таких відносинах є вексель – письмове боргове зобов’язання, яке дає його власнику (векселетримачу) право вимагати від боржника (векселедавця) зазначену в ньому суму платежу після закінчення встановленого терміну, здатне до настання цього терміну виконувати роль грошей. Вексель виписується на спеціальному вексельному папері, у ньому зазначаються місце і час видачі, кому і ким виданий, термін і сума платежів по ньому. Вексель скріплюється іменним підписом векселедавця. Комерційна угода, за якою видане таке грошове зобов’язання, у векселі не зазначається. Векселі нарівні з грошима використовуються для взаємних розрахунків, виконують функцію обігу і засобу платежу. Векселетримач може розраховуватися зі своїми кредиторами за допомогою одержаного векселя, поставивши на ньому свій іменний підпис. Векселі переходять із рук у руки і продовжують вексельний обіг. Але вони ще не можуть бути загальним способом вираження суспільної праці, витраченої на виробництво товарів. Вексель виражає відносини окремих товаровиробників. Межі вексельного обігу буди вузькими, оскільки кредит надавався лише тим виробникам, платоспроможність яких не викликала сумнівів.

Поглиблення суспільного поділу праці й розширення товарних відносин між виробниками передбачає, що кредит може бути наданий будь-якій особі. Банки скуповують звичайні векселі й розплачуються банківськими векселями, що мають назву банкнот – банківських білетів, тобто кредитних грошей. Тому замість звичайних векселів випускають банківські. У цьому разі векселедавцем є не окрема особа, а банк. Кредитні гроші набувають поширення, оскільки банк більш платоспроможний, ніж індивідуальний векселедавець. Кредитні гроші не можуть бути примусово пущені в обіг, але охоче приймаються по всіх платежах і зобов’язаннях. Це пояснюється тим, що банкноти спочатку обмінювалися на золото на першу ж вимогу пред’явника. Боргове зобов’язання між кредиторами і боржниками виникає також при сплаті податків, ренти тощо.

На відміну від металевих і паперових грошей, кредитні гроші значною мірою опосередковують процес товарного обігу, залучаються в нього після виходу товару, а своєю основою мають вексельний обіг. Такий вексель (знаряддя комерційного кредиту) обслуговує функціонування промислового і товарного капіталу (оптової та роздрібної ланок) і через банківський переоблік може бути перетворений на банкноту. За допомогою чека (знаряддя банківського кредиту) відбуваються розрахунки з кінцевим споживачем. Чек – письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату певній особі зазначеної в ньому суми грошей. Чек є найпоширенішою формою безготівкових розрахунків. Купівля обладнання, сировини одним капіталістом у іншого здійснюється переважно за допомогою кредиту. Навіть реалізація значної частини товарів для споживання відбувається через споживчий кредит. Так, за рахунок короткотермінових кредитів американці покривають приблизно 70% своїх витрат. Отже, кредитні гроші виконують функцію засобу обігу завдяки функції платіжного засобу (поступово витісняючи першу) і роблять обіг значною мірою незалежним від золота. За такого ступеня зрілості кредитних відносин рух товарів випереджає рух грошей, що зумовлює переважно опосередкування товарів не готівково-грошовим, а кредитним обігом. Роль загального еквівалента все більше закріплюється за кредитними грошима, які значною мірою привласнюють більшість функцій товарних грошей. Кредитні гроші через зростаючу демонетизацію золота виконують роль ідеальної міри вартості. У структурі сучасної грошової маси розвинутих країн немає золотих і срібних монет, а в структурі кредитних грошей приблизно 70% припадає на чеки і 20% – на банкноти. Сучасна банкнота – своєрідний «гібрид» кредитних і паперових грошей. Кредитні гроші краще, ніж золото, здійснюють суспільні зв’язки між товаровиробниками, сприяють повнішій реалізації основної мети капіталізму на сучасному етапі – привласненню більшого прибутку. Щоб виконати роль загального еквівалента, кредитні гроші набувають об’єктивної значущості за допомогою примусового курсу держави, забезпечуються державним кредитом. Водночас у промислове розвинутих країнах Заходу процес демонетизації золота ще не завершився, частково зберігаються перехідні форми золото-паперових грошей, існує певний зв’язок кредитних грошей із золотом (центральні банки зберігають своє золото, відбувається його тезаврація та ін.). Тому вартість кредитних грошей визначається, по-перше, вартістю витрат на їх виробництво і забезпечення їх функціонування, по-друге, за допомогою примусового курсу держави, що базується на її економічних функціях, по-третє, мірою вартості, що зумовлено тим, що частково зберігається опосередкований зв’язок кредитних грошей із золотом.

Посилення процесу знецінення паперово-кредитних грошей спричинило накопичення золота приватними особами. Тезаврація є одним із способів запобігання віра-там, пов’язаним з інфляцією. Гроші також вкладають у картини, коштовності, рідкісні книги, нерухоме майно та ін. Отже, вилучення золота з грошової системи, а водночас і класичних паперових та кредитних грошей, не усунуло закономірностей товарних відносин. У процесі розвитку продуктивних сил посилюється кредитний характер відтворення, зростає потреба у відстрочці платежів при купівлі-продажу товарів, а водночас і потреба в кредитних грошах. Класичні паперові гроші як представники золота переважно зникли з обігу внаслідок його демонетизації. Але потреба в них збереглася, оскільки державний бюджет, як і в минулому, має дефіцит, нерідко величезний. Внаслідок цього кредитні гроші, крім власних функцій, взяли на себе виконання функцій паперових грошей. Тому сучасні гроші мають кредитно-паперову природу. Співіснування в них двох різнорідних засад породжує їхню внутрішню суперечність. Наявність кредитного компонента дає їм можливість виконувати грошові функції. Він визначає якісну сторону грошей і є провідним. Паперовий компонент спричиняє нестабільність грошового обігу, знецінення грошей. Кредитні гроші – центральна ланка сучасної грошової системи вартості та ціноутворення.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.

ukr.vipreshebnik.ru

Кредитні гроші

Кредитні гроші.

Зараз епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній основі. Це водночас і епоха банківських грошей, які функціонують значною мірою на безготівковій основі і, які поступово трансформуються в електронні гроші.

Кредитні гроші  це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. Вони, як і інші форми грошей, виникли стихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредит став їх іманентною складовою частиною.

За природою кредитні гроші також є знаками вартості і по формі  паперовими, але їх обіг підпорядкований дії специфічних законів. Перший із цих законів, який був відкритий ще Дж.Стюартом, передбачає: умовиемісії грошей зберігають у собі умови їх зворотнього притоку. Це обумовлено кредитним характером емісії грошей. Їх випуск здійснюється шляхом видачі кредиту економічним субєктам на умовах їх повернення у визначений строк. Гроші повертаються в банк, коли одержувач банківського кредиту або платник за векселем, що знаходиться в портфелі банку, погашає заборгованість. Таким чином, грошова маса (кількість грошей в обігу) представляє собою результат взаємодії двох грошових потоків; один потік  це випуск грошей через банки де проходить розподіл платіжних засобів між економічними субєктами, що мають потребу в грошах; другий потік  це повернення грошей в банки внаслідок погашення боргових зобовязань.

Збереження кредитної природи грошей передбачає таку організацію взаємовідносин кредитної і фінансової систем котра не допускала би кредитну емісію для мобілізації доходів у державний бюджет або для покриття бюджетного дефіциту. Оскільки це означає прямий підрив кредитного характеру грошей, так як зростання грошової маси в даному випадку відбувається незалежно від реального збільшення обсягу товарної маси в обігу.

Другий закон обігу кредитних грошей  “забезпеченість” емісії грошей. Умови цього закону передбачають таку систему кредитування, котра гарантувала би видачу позик у міру зростання потреб товарообороту в грошах і погашення кредиту  при її зниженню. Строк користування кредитом (а значить, строк перебування грошей в обігу) визначається його забезпеченням. Практично ця вимога реалізується з допомогою принципу забезпеченості кредиту. З точки зору заставного права банку, забезпечення  це матеріальна гарантія повернення кредиту.

Кредитні гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні та електронні гроші.

Вексель. Перші векселі виникли ще в середині XII століття в Італії, а вексельне законодавство в європейських країнах було сформовано в XVII столітті. В міру розвитку товарно-грошових відносин та удосконалення банківської справи вексель із звичайної боргової розписки перетворився в універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ.

Вексель  цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Інакше кажучи, вексель  письмове боргове зобовязання що дає його власнику незаперечне право вимагати від особи, яка вдала вексель (або його поручителя), здійснити платіж у визначений термін.

Вексель має ряд специфічних ознак, які відріняють його від інших боргових зобовязань: строго встановлена форма, абстрактність і безспірність, конкретність строку платежу.

Строго встановлена форма робить вексель універсальним, легко зрозумілим і доступним для використання широким колом субєктів грошових відносин.

Абстрактність векселя означає, що в ньому не пояснюються конкретні причини виникнення боргу, а вказується лише сума платежу.

Безспірність векселя означає, що субєкт, який його виписав чи акцептував, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу. Безспірність передбачається законами країни і плата за векселем забезпечується примусово через судові органи.

Конкретність строку платежу вносить конкретність у взаємовідносини між позичальником і боржником, робить вексель зручним для використання в економічних розрахунках на перспективу.

Завдяки цим ознакам вексель набуває важливої властивості оборотності, що проявляється у використанні його як засобу обігу і платежу, а також як обєкта застави чи дисконту в банках.

Векселі бувають двох видів  простий і переказний (тратта). Простий вексель виписується боржником на імя кредитора із зобовязанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму. Зустрічається він рідко і тільки у внутрішній торгівлі.

Особа, яка предявила простий вексель, виступає одночасно векселедавцем і боржником. Тому такий вексель виписує та підписує боржник. Векселедавець переказного векселя (трасант) і платник, який приймає цей вексель (трасат) окремі дві юридичні особи. Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант). Він є наказом боржнику (трасату) про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щоб наказ кредитора-трасанта мав платіжну силу, боржник-трасат повинен підтвердити свою згоду здійснити платіж у визначений термін. Така згода у письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого, є головними вексельними боржниками і відповідають за оплату векселя у визначений термін. Вони ще називаються “боржниками першого порядку”.

Векселедержатель може запропонувати вексель своїм кредиторам для оплати їм боргів чи купівлі товарів. Ймовірність прийняття векселя тим вища, чим більше довіри до економічного становища боржника по векселю. Передача векселя іншій особі оформляється передаточним надписом, що називається індосаментом. З кожним індосаментом підвищується гарантія оплати векселя і його здатність до оборотності, оскільки вимога оплати буде предявлятися до кожного наступного індосата, якщо попередній виявився неспроможним оплатити вексель. Створюється солідарна відповідальність усіх осіб, які поставили свої підписи на ньому. Кількість передаточних надписів на векселі виражає кількість його оборотів, тобто ту “роботу”, яку він виконав в обігу як гроші, та характеризує рівень його ліквідності.

Кредитор по векселю може використати його також для одержання позички в банку, якщо йому потрібні гроші для платежів, по яких він не може розрахуватися векселем, а також для одержання від боржника грошей по векселю у зазначений у ньому строк.

Векселі також поділяються на комерційні та фінансові. Комерційні векселі виникають на основі реальної торгової операції по продажу товарів у кредит. Такий вексель є знаком реальної вартості, що надійшла в обіг і забезпечує йому певну мінову вартість, з якою він сам здійснює обіг. Фінансові векселі виникають без реальних торгових операцій. Їх призначення  залучити в оборот додаткові грошові кошти шляхом одержання позички. Якщо фінансові векселі виписуються на підставі взаємної домовленості двох осіб про обмін фінансовими векселями, вони називаються приятельськими. Казначейські векселі, які виписує держава (казначейство) для покриття своїх витрат за рахунок продажу їх центральному банку.

Випуск фінансових векселів не повязаний з реальними товарними операціями, тому надмірне зростання його веде до виникнення в обігу зайвих грошей в інших формах, зокрема банкнот чи депозитних грошей, що підриває сталість їх вартості.

Вексель, що виник в умовах обігу повноцінних грошей, не міг скільки-небудь відчутно замінити їх в обігу. Цьому заважала сама специфіка векселя як приватного боргового знака. Його виникнення, номінал, емітент тощо мали стохастичний і обмежений характер і не відповідали потребам обігу в загальновизнаних засобах обігу і платежу. З розвитком ринку дедалі гостріше відчувалася потреба в універсальному кредитному засобі обігу, у відповідь на яку винила банкнота. Банки на основі кредитних операцій стали випускати замість векселів свої зобовязання  банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельний засіб і стали основною формою кредитних грошей.

Банкнота  в самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко спорідненість банкноти з векселем виявилася на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої “класичної” банкноти.

Історично “класична” банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобовязання повернути його за першою вимогою. У міру зростання багатств банків їхні розписки (банкноти) стали користуватися такою довірою, що почали прийматись у платежі нарівні із золотою монетою. Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності і стали подовгу затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати по них золота. Ця обставина дозволила банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість золота, прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот. Не покриті золотом банкноти стали видаватися підприємцям взамін комерційних векселів. З цього часу (кінець XVII ст.) починається власне історія “класичної” банкноти.

Характерними ознаками “класичної” банкноти є: 1) випуск її емісійним банком замість комерційних векселів; 2) обовязковий обмін на золото за першою вимогою власників; 3) подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що знаходяться в портфелі банку).

Завдяки цим ознакам банкнота істотно відрізняється від комерційного векселя. Якщо останній має приватну гарантію, що забезпечується капіталом одного чи групи підприємств, то банкнота  суспільну гарантію, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках. Банкнота на відміну від векселя є безстроковим зобовязанням, не повязаним з конкретною торговою операцією. Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і знаходитися в обігу будь-який строк, що дає можливість розрахуватися ними по всіх можливих платежах. Це зняло ті обмеження, які стримувало розвиток обігу векселів. Вказані переваги надали банкноті особливої якості  загальної оборотності, якої не має вексель.

Подвійне забезпечення “класичної” банкноти гарантувало їй надійність, сталу вартість, нормальний обіг та високу еластичність в обігу. Через забезпечення комерційними векселями досягалося саморегулювання обігу банкнот. При видачі позик під заставу чи дисконт векселів банк збільшував кількість банкнот в обігу, а при оплаті векселів банкноти поверталися до банку, що забезпечувалося строковістю і безспірністю комерційного векселя.

Випуск векселів у тісному звязку з торговими операціями забезпечував погодженість випуску банкнот з реальними потребами обігу  в міру зростання цих потреб випуск банкнот збільшувався і навпаки. Проте випуск банкнот під комерційні векселі не завжди забезпечував автоматичне пристосування до потреб обігу. Це зумовлювалося цілим рядом обставин: дисконтом фінансових векселів, у тому числі казначейських, зниженням цін на товари та прискоренням обігу банкнот, внаслідок чого зменшувалася потреба в грошах до настання строків погашення векселів та ін. У всіх цих випадках виникла загроза появи зайвих банкнот в обігу та їх знецінення. Запобігти цьому міг вільний розмін банкнот на золото: зайві для обігу предявлялися в банк для обміну на золото.

Період “класичної” банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото, що настало після світової економічної кризи 1929-1933 рр. У нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості  розмін на золото. Це значно змінило суть сучасної банкноти.

Проте справа полягає не тільки в припиненні розміну банкнот на золото. На етапі державно-монополістичного капіталізму зазнав деформації і механізм автоматичного регулювання емісії банкнот на основі вексельного забезпечення. Передусім поряд з комерційними векселями стали значно ширше використовуватися казначейські векселі та облігації державних позик для забезпечення випуску ьанкнот. Оскільки зобовязання держави не є реальними цінностями, кредитування їх емісійним банком значно ускладнило звязок емісії з реальними потребами обігу. Різке зниження частки комерційних векселів і збільшення казначейських векселів та облігацій держави в забезпеченні емісії банкнот по суті означає переорієнтацію її з потреб товарообороту на потреби державного казначейства. Лише через задоволення останніх банкноти потрапляють у сферу товарообороту, при цьому лише частково вони задовольняють його потреби, а частково виявляються зайвими, проте залишаються в обігу.

Разом з тим така банкнота повністю не втрачає своїх специфічних ознак кредитних грошей, зберігає в обігу певні переваги порівняно із суто паперовими грошима і є найпоширенішою формою готівкових грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою. Головні її ознаки і перевага полягають у тому, що навіть на покриття витрат держави вона випускається не безпосередньо і безповоротно, а через кредитування під боргові зобовязання казначейства. Ця, здавалося б, незначна деталь емісійного механізму має принципове значення. Вона передбачає, що держава як економічно самостійний субєкт грошового обігу може брати участь в емісійному механізмі нарівні з комерційними підприємствами, якщо прагнутиме до забезпечення збалансованості свого фінансового господарства і виявиться здатною вчасно погашати свої борги емісійному банку. В звязку з цим важливого значення набуває проблема регулювання державного боргу, підтримання його обсягів на економічно обгрунтованому рівні, встановлення широкого демократичного контролю за його формуванням, включаючи лімітування його розмірів, а також за взаємовідносинами між казначейством і центральним емісійним банком.

Дуже важливо, щоб ці два органи, що перебувають по різні боки емісійного джерела, не стали “двома кишенями на одному й тому ж державному піджаку”, якими розпоряджається “одна рука”. У такому випадку гроші завжди будуть безперешкодно “перекочовувати” з емісійної “кишені” в казначейську й остаточно зникне відмінність між банкнотами і казначейськими білетами. Щоб не допустити цього, більшість країн законодавчо встановили чітке розмежування між центральним емісійним банком та державним казначейством, вивівши банк з підпорядкування уряду і передавши його в підпорядкування вищого законодавчого органу державної влади.

Зважена політика щодо державного боргу та виплата доходу по облігаціях державних позик забезпечує ринковий попит на вказані цінні папери. Це дає можливість паперів впливати на масу банкнот в обігу, продаючи їх на фондовому ринку  зменшувати, а купуючи  збільшувати їх кількість в обігу.

Не втратив свого значення і механізм саморегулювання банкнотного обігу через забезпечення їх емісії комерційними векселями. Проте дія його значно змінилася. Банківські позички під комерційні векселі стали видаватися переважно в депозитній, а не в банкнотній формі. Тому емісійні банки через цей механізм регулюють масу депозитних грошей в обігу, опосередковано впливаючи і на обіг банкнот.

Сучані банкноти зберігають кредитну основу і попадають під закономірності обігу паперових грошей. Можна виділити два основних канали емісії сучасних банкнот:

банківськек кредитування господарських субєктів, котрі забезпечують звязок грошового обігу з динамікою суспільного відтворення;

банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються взамін державних боргови зобовязань.

Отже, сучасні банкноти мають лише товарне забезпечення, ефективність якого низька, оскільки кредитний механізм не забезпечує своєчасного повернення банкнотів в каси банку. Це пояснюється тим, що часто позичальники порушують умови і принципи банківського кредитування, а головне, що ресурси банків здебільшого втягуються для покриття державних витрат непродуктивного характеру. Тому послаблюється звязок емісії сучасних банкнот з реальними потребами грошового обігу, що призводить до знецінення банкнот, що наочно проявилось за останні роки в Україні. Таким чином сучасні банкноти перетворились у неповноцінні паперові гроші, а їхній надлишок у каналах обігу посилює інфляцію і валютний хаос.

Пластикові банкноти.

За свідченням англійського журналу “Економіст”, у світі зараз циркулює приблизно 50 млрд. фальшивих банкнот. Щоб захистити національну валюту від фальшивок. Резервний банк Австралії випускає пластикові гроші. Вони непрозорі, мають невеличке віконце і складні оптичні пристрої, які значною мірою перешкоджають їхню підробку. Австралійці вперше запровадили пластикові банкноти у 1988 р. Поступово всі банкноти країни стануть пластиковими. Ще одна перевага пластикових грошових знаків  їх довговічність (у 8 разів вища у порівнянні з паперовими, близько 90 відсотків яких замінюється щороку) і можливість наступної утилізації для випуску виробів з пластмаси.

asyan.org

Кредитні гроші та їх характеристика (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

Кредитні гроші та їх характеристика

Зараз епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на
кредитній основі. Це водночас і епоха банківських грошей, які
функціонують значною мірою на безготівковій основі і, які поступово
трансформуються в електронні гроші.

Кредитні гроші ( це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі
кредитних відносин. Вони, як і інші форми грошей, виникли стихійно
внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредит
став їх іманентною складовою частиною.

За природою кредитні гроші також є знаками вартості і по формі (
паперовими, але їх обіг підпорядкований дії специфічних законів. Перший
із цих законів, який був відкритий ще Дж.Стюартом, передбачає:
умовиемісії грошей зберігають у собі умови їх зворотнього притоку. Це
обумовлено кредитним характером емісії грошей. Їх випуск здійснюється
шляхом видачі кредиту економічним суб(єктам на умовах їх повернення у
визначений строк. Гроші повертаються в банк, коли одержувач банківського
кредиту або платник за векселем, що знаходиться в портфелі банку,
погашає заборгованість. Таким чином, грошова маса (кількість грошей в
обігу) представляє собою результат взаємодії двох грошових потоків; один
потік ( це випуск грошей через банки де проходить розподіл платіжних
засобів між економічними суб(єктами, що мають потребу в грошах; другий
потік ( це повернення грошей в банки внаслідок погашення боргових
зобов(язань.

Збереження кредитної природи грошей передбачає таку організацію
взаємовідносин кредитної і фінансової систем котра не допускала би
кредитну емісію для мобілізації доходів у державний бюджет або для
покриття бюджетного дефіциту. Оскільки це означає прямий підрив
кредитного характеру грошей, так як зростання грошової маси в даному
випадку відбувається незалежно від реального збільшення обсягу товарної
маси в обігу.

Другий закон обігу кредитних грошей ( “забезпеченість” емісії грошей.
Умови цього закону передбачають таку систему кредитування, котра
гарантувала би видачу позик у міру зростання потреб товарообороту в
грошах і погашення кредиту ( при її зниженню. Строк користування
кредитом (а значить, строк перебування грошей в обігу) визначається його
забезпеченням. Практично ця вимога реалізується з допомогою принципу
забезпеченості кредиту. З точки зору заставного права банку,
забезпечення ( це матеріальна гарантія повернення кредиту.

Кредитні гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек,
депозитні та електронні гроші.

Вексель. Перші векселі виникли ще в середині XII століття в Італії, а
вексельне законодавство в європейських країнах було сформовано в XVII
столітті. В міру розвитку товарно-грошових відносин та удосконалення
банківської справи вексель із звичайної боргової розписки перетворився в
універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ.

Вексель ( цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов(язання
векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей
власнику векселя. Інакше кажучи, вексель ( письмове боргове зобов(язання
що дає його власнику незаперечне право вимагати від особи, яка вдала
вексель (або його поручителя), здійснити платіж у визначений термін.

Вексель має ряд специфічних ознак, які відріняють його від інших
боргових зобов(язань: строго встановлена форма, абстрактність і
безспірність, конкретність строку платежу.

Строго встановлена форма робить вексель універсальним, легко зрозумілим
і доступним для використання широким колом суб(єктів грошових відносин.

Абстрактність векселя означає, що в ньому не пояснюються конкретні
причини виникнення боргу, а вказується лише сума платежу.

Безспірність векселя означає, що суб(єкт, який його виписав чи
акцептував, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу.
Безспірність передбачається законами країни і плата за векселем
забезпечується примусово через судові органи.

Конкретність строку платежу вносить конкретність у взаємовідносини між
позичальником і боржником, робить вексель зручним для використання в
економічних розрахунках на перспективу.

Завдяки цим ознакам вексель набуває важливої властивості оборотності, що
проявляється у використанні його як засобу обігу і платежу, а також як
об(єкта застави чи дисконту в банках.

Векселі бувають двох видів ( простий і переказний (тратта). Простий
вексель виписується боржником на ім(я кредитора із зобов(язанням
виплатити йому в зазначений строк вказану суму. Зустрічається він рідко
і тільки у внутрішній торгівлі.

Особа, яка пред(явила простий вексель, виступає одночасно векселедавцем
і боржником. Тому такий вексель виписує та підписує боржник.
Векселедавець переказного векселя (трасант) і платник, який приймає цей
вексель (трасат) окремі дві юридичні особи. Переказний вексель (тратту)
виписує і підписує кредитор (трасант). Він є наказом боржнику (трасату)
про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щоб
наказ кредитора-трасанта мав платіжну силу, боржник-трасат повинен
підтвердити свою згоду здійснити платіж у визначений термін. Така згода
у письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом.
Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого, є головними
вексельними боржниками і відповідають за оплату векселя у визначений
термін. Вони ще називаються “боржниками першого порядку”.

Векселедержатель може запропонувати вексель своїм кредиторам для оплати
їм боргів чи купівлі товарів. Ймовірність прийняття векселя тим вища,
чим більше довіри до економічного становища боржника по векселю.
Передача векселя іншій особі оформляється передаточним надписом, що
називається індосаментом. З кожним індосаментом підвищується гарантія
оплати векселя і його здатність до оборотності, оскільки вимога оплати
буде пред(являтися до кожного наступного індосата, якщо попередній
виявився неспроможним оплатити вексель. Створюється солідарна
відповідальність усіх осіб, які поставили свої підписи на ньому.
Кількість передаточних надписів на векселі виражає кількість його
оборотів, тобто ту “роботу”, яку він виконав в обігу як гроші, та
характеризує рівень його ліквідності.

Кредитор по векселю може використати його також для одержання позички в
банку, якщо йому потрібні гроші для платежів, по яких він не може
розрахуватися векселем, а також для одержання від боржника грошей по
векселю у зазначений у ньому строк.

Векселі також поділяються на комерційні та фінансові. Комерційні векселі
виникають на основі реальної торгової операції по продажу товарів у
кредит. Такий вексель є знаком реальної вартості, що надійшла в обіг і
забезпечує йому певну мінову вартість, з якою він сам здійснює обіг.
Фінансові векселі виникають без реальних торгових операцій. Їх
призначення ( залучити в оборот додаткові грошові кошти шляхом одержання
позички. Якщо фінансові векселі виписуються на підставі взаємної
домовленості двох осіб про обмін фінансовими векселями, вони називаються
приятельськими. Казначейські векселі, які виписує держава (казначейство)
для покриття своїх витрат за рахунок продажу їх центральному банку.

Випуск фінан

ukrreferat.com

Кредитні гроші та їх характеристика

Кредитні гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні та електронні гроші.

Реферат на тему: Кредитні гроші та їх характеристика

www.br.com.ua

Реферат — Кредитні гроші та їх характеристика

РЕФЕРАТ

на тему:

Кредитні гроші та їх характеристика
Зараз епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній основі. Це водночас і епоха банківських грошей, які функціонують значною мірою на безготівковій основі і, які поступово трансформуються в електронні гроші.

Кредитні гроші це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин.Вони, як і інші форми грошей, виникли стихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредит став їх іманентною складовою частиною.

За природою кредитні гроші також є знаками вартості і по формі паперовими, але їх обіг підпорядкований дії специфічних законів. Перший із цих законів, який був відкритий ще Дж.Стюартом, передбачає: умовиемісії грошей зберігають у собі умови їх зворотнього притоку. Це обумовлено кредитним характером емісії грошей. Їх випуск здійснюється шляхом видачі кредиту економічним субєктам на умовах їх повернення у визначений строк. Гроші повертаються в банк, коли одержувач банківського кредиту або платник за векселем, що знаходиться в портфелі банку, погашає заборгованість. Таким чином, грошова маса (кількість грошей в обігу) представляє собою результат взаємодії двох грошових потоків; один потік це випуск грошей через банки де проходить розподіл платіжних засобів між економічними субєктами, що мають потребу в грошах; другий потік це повернення грошей в банки внаслідок погашення боргових зобовязань.

Другий закон обігу кредитних грошей “забезпеченість” емісії грошей. Умови цього закону передбачають таку систему кредитування, котра гарантувала би видачу позик у міру зростання потреб товарообороту в грошах і погашення кредиту при її зниженню. Строк користування кредитом (а значить, строк перебування грошей в обігу) визначається його забезпеченням. Практично ця вимога реалізується з допомогою принципу забезпеченості кредиту. З точки зору заставного права банку, забезпечення це матеріальна гарантія повернення кредиту.

Кредитні гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні та електронні гроші.

Вексель.Перші векселі виникли ще в середині XIIстоліття в Італії, а вексельне законодавство в європейських країнах було сформовано в XVIIстолітті. В міру розвитку товарно-грошових відносин та удосконалення банківської справи вексель із звичайної боргової розписки перетворився в універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ.

Вексель цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Інакше кажучи, вексель письмове боргове зобовязання що дає його власнику незаперечне право вимагати від особи, яка вдала вексель (або його поручителя), здійснити платіж у визначений термін.

Строго встановлена формаробить вексель універсальним, легко зрозумілим і доступним для використання широким колом субєктів грошових відносин.

Абстрактністьвекселя означає, що в ньому не пояснюються конкретні причини виникнення боргу, а вказується лише сума платежу.

Безспірністьвекселя означає, що субєкт, який його виписав чи акцептував, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу. Безспірність передбачається законами країни і плата за векселем забезпечується примусово через судові органи.

Конкретність строку платежувносить конкретність у взаємовідносини між позичальником і боржником, робить вексель зручним для використання в економічних розрахунках на перспективу.

Векселі бувають двох видів простий і переказний (тратта). Простий вексельвиписується боржником на імя кредитора із зобовязанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму. Зустрічається він рідкоі тільки у внутрішній торгівлі.

Особа, яка предявила простий вексель, виступає одночасно векселедавцем і боржником. Тому такий вексель виписує та підписує боржник. Векселедавець переказного векселя (трасант) і платник, який приймає цей вексель (трасат) окремі дві юридичні особи. Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант). Він є наказом боржнику (трасату) про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щоб наказ кредитора-трасанта мав платіжну силу, боржник-трасат повинен підтвердити свою згоду здійснити платіж у визначений термін. Така згода у письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого, є головними вексельними боржниками і відповідаютьза оплату векселя у визначений термін. Вони ще називаються “боржниками першого порядку”.

Векселедержатель може запропонувати вексель своїм кредиторам для оплати їм боргів чи купівлі товарів. Ймовірність прийняття векселя тим вища, чим більше довіри до економічного становища боржника по векселю. Передача векселя іншій особі оформляється передаточним надписом, що називається індосаментом. З кожним індосаментом підвищується гарантія оплати векселя і його здатність до оборотності, оскільки вимога оплати буде предявлятися до кожного наступного індосата, якщо попередній виявився неспроможним оплатити вексель. Створюється солідарна відповідальність усіх осіб, які поставили свої підписи на ньому. Кількість передаточних надписів на векселі виражає кількість його оборотів, тобто ту “роботу”, яку він виконав в обігу як гроші, та характеризує рівень його ліквідності.

Векселі також поділяються на комерційні та фінансові. Комерційнівекселі виникають на основі реальної торгової операції по продажу товарів у кредит. Такий вексель є знаком реальної вартості, що надійшла в обіг і забезпечує йому певну мінову вартість, з якою він сам здійснює обіг. Фінансовівекселі виникають без реальних торгових операцій. Їх призначення залучити в оборот додаткові грошові кошти шляхом одержання позички. Якщо фінансові векселі виписуються на підставі взаємної домовленості двох осіб про обмін фінансовими векселями, вони називаються приятельськими. Казначейськівекселі, які виписує держава (казначейство) для покриття своїх витрат за рахунок продажу їх центральному банку.

Вексель, що виник в умовах обігу повноцінних грошей, не міг скільки-небудь відчутно замінити їх в обігу. Цьому заважала сама специфіка векселя як приватного боргового знака. Його виникнення, номінал, емітент тощо мали стохастичний і обмежений характер і не відповідали потребам обігу в загальновизнаних засобах обігу і платежу. З розвитком ринку дедалі гостріше відчувалася потреба в універсальному кредитному засобі обігу, у відповідь на яку винила банкнота. Банки на основі кредитних операцій стали випускати замістьвекселів свої зобовязання банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельний засіб і стали основною формою кредитних грошей.

Банкнотав самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко спорідненість банкноти з векселем виявилася на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої “класичної” банкноти.

Історично “класична” банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобовязання повернути його за першою вимогою. У міру зростання багатств банків їхні розписки (банкноти) стали користуватися такою довірою, що почали прийматись у платежі нарівні із золотою монетою. Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності і стали подовгу затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати по них золота. Ця обставина дозволила банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість золота, прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот. Не покриті золотом банкноти стали видаватися підприємцям взамін комерційних векселів. З цього часу (кінець XVIIст.) починається власне історія “класичної” банкноти.

Завдяки цим ознакам банкнота істотно відрізняється від комерційного векселя. Якщо останній має приватну гарантію, що забезпечується капіталом одного чи групи підприємств, то банкнота суспільну гарантію, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках. Банкнота на відміну від векселя є безстроковим зобовязанням, не повязаним з конкретною торговою операцією. Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і знаходитися в обігу будь-який строк, що дає можливість розрахуватися ними по всіх можливих платежах. Це зняло ті обмеження, які стримувало розвиток обігу векселів. Вказані переваги надали банкноті особливої якості загальної оборотності, якої не має вексель.

Випуск векселів у тісному звязку з торговими операціями забезпечував погодженість випуску банкнот з реальними потребами обігу в міру зростання цих потреб випуск банкнот збільшувався і навпаки. Проте випуск банкнот під комерційні векселі не завжди забезпечував автоматичне пристосування до потреб обігу. Це зумовлювалося цілим рядом обставин: дисконтом фінансових векселів, у тому числі казначейських, зниженням цін на товари та прискоренням обігу банкнот, внаслідок чого зменшувалася потреба в грошах до настання строків погашення векселів та ін. У всіх цих випадках виникла загроза появи зайвих банкнот в обігу та їх знецінення. Запобігти цьому міг вільний розмін банкнот на золото: зайві для обігупредявлялися в банк для обміну на золото.

Період “класичної” банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото, що настало після світової економічної кризи 1929-1933 рр. У нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості розмін на золото. Це значно змінило суть сучасної банкноти.

Проте справа полягає не тільки в припиненні розміну банкнот на золото. На етапі державно-монополістичного капіталізму зазнав деформації і механізм автоматичного регулювання емісії банкнот на основі вексельного забезпечення. Передусім поряд з комерційними векселями стали значно ширше використовуватися казначейські векселі та облігації державних позик для забезпечення випуску ьанкнот. Оскільки зобовязання держави не є реальними цінностями, кредитування їх емісійним банком значно ускладнило звязок емісії з реальними потребами обігу. Різке зниження частки комерційних векселів і збільшення казначейських векселів та облігацій держави в забезпеченні емісії банкнот по суті означаєпереорієнтацію її з потреб товарообороту на потреби державного казначейства. Лише через задоволення останніх банкноти потрапляють у сферу товарообороту, при цьому лише частково вони задовольняють його потреби, а частково виявляються зайвими, проте залишаються в обігу.

Зважена політика щодо державного боргу та виплата доходу по облігаціях державних позик забезпечує ринковий попит на вказані цінні папери. Це дає можливість паперів впливати на масу банкнот в обігу, продаючи їх на фондовому ринку зменшувати, а купуючи збільшувати їх кількість в обігу.

банківськек кредитування господарських субєктів, котрі забезпечують звязок грошового обігу з динамікою суспільного відтворення;

банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються взамін державних боргови зобовязань.

Пластикові банкноти.

За свідченням англійського журналу “Економіст”, у світі зараз циркулює приблизно 50 млрд. фальшивих банкнот. Щоб захистити національну валюту від фальшивок. Резервний банк Австралії випускає пластикові гроші. Вони непрозорі, мають невеличке віконце і складні оптичні пристрої, які значною мірою перешкоджають їхню підробку. Австралійці вперше запровадили пластикові банкноти у 1988 р. Поступово всі банкноти країни стануть пластиковими. Ще одна перевага пластикових грошових знаків їх довговічність (у 8 разів вища у порівнянні з паперовими, близько 90 відсотків яких замінюється щороку) і можливість наступної утилізації для випуску виробів з пластмаси.

Цим нововведенням зацікавилися у багатьох країнах. Сьогодні Резервний банк Австралії одержує додатковий прибуток, постачаючи банкноти великих номіналів до Кувейту, Сінгапуру та інших країн.

Чек документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або предявнику (чекодержателеві).

Чек виник, як і банкнота із депозиту, коли власник депозиту дає письмовий наказ про виплату бенефіціору певної суми грошей. Власник рахунку, що підписав чек іменується трасантом, а банк трасат. Чек виписується на предявника або згідно наказу на поіменованого бенефіціара.

Чек може бути:

іменним виписаний певній особі без права передачі;

ордерним виписаний на певну особу з обовязковим застереженням про наказ оплатити;

предявницьким в якому не зазначене найменування одержувача, а зазначена сума виплачується предявителю чека.

У внутрішньому господарському обороті чеки використовують юридичні та фізичні особи для безготівкових розрахунків (розрахункові чеки), а також при одержанні готівки з рахунків, відкритих у банках (грошовий чек). Акцептований чек, який має акцепт банку, що гарантує зарахування коштів на рахунок одержувача. Основне призначення чека полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки в банку, виступає засобом обігу і платежу. І як форма безготівкових розрахунків.

Незважаючи на спільність походження, чек має багато істотних відмінностей від банкноти як за формою, так і за роллю в обігу. Він виписується не банком, а його клієнтом і, отже, не повністю гарантує те, що чекодавець, дійсно, має вклад у банку і що банк обовязково виконає його наказ про видачу грошей. Тому чек не став загальним засобом платежу, і участь його в грошовому обігу виявилась обмеженою.

Чек може бути використаний кількома способами:

сам чекодавець може одержати по ньому в банку гроші готівкою;

чекодавець може передати чек другій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів, і ця друга особа (чекодержатель) подає чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування його суми на її рахунок;

чекодержатель передає чек третій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів їй, а ця особа предявляє чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування грошей на її рахунок, або ж передає чек четвертій особі з тих же причин, із яких вона сама його одержала.

Такі передачі чека істотно відрізняються між собою за їх роллю і місцем у грошовому обігу. В першій і другій операціях чек є лише технічним засобом, за допомогою якого приводяться в рух готівкові чи безготівкові гроші як засіб обігу або платежу. Сам чек цих функцій грошей не виконує і не збільшуєїх масив обігу. Тільки в третій операції чек безпосередньо включається в обіг, виконує функції засобу обігу чи платежу і збільшує масу грошей в обігу.

Отже, далеко не всі чекові операції означають участь чеків у грошовому обігу. Зокрема, у колишньому СРСР законодавство забороняло держателю чека передавати його третій особі та зобовязувало здавати в банк для зарахування суми чека на його рахунок, тобто він взагалі не брав участь у грошовому обігу і використовувався як технічний засіб безготівкових розрахунків.

Коли чек безпосередньо здійснює обіг, виконуючи функції грошей, він не має ніяких переваг перед банкнотою і навіть багато в чому поступається їй. Тому чек не набув широкого застосування, але як технічний засіб обслуговування обігу депозитних грошей (безготівкових розрахунків) має певні переваги перед іншими технічними засобами і в звязку з цим широко використовується в банківській практиці. В країнах з ринковою економікою розрахунки чеками найпоширеніша форма безготівкових розрахунків.

Зведення ролі чека переважно до технічної функції обслуговування поточних рахунків визначило обмеженість перспектив його використання. Чекові операції повязані з такими незручностями, як їх виписка, акцептування в банку, доставка в банк для сплати тощо. Тому з кінця 50-х років у країнах з високо розвинутим грошовим господарством розпочалися пошуки досконаліших інструментів обслуговування депозитних грошей на банківських рахунках. Альтернативою чекової книжки стала кредитна картка.

Всі розглянуті вище платіжні засоби широко і успішно застосовуються в країнах з розвинутою ринковою економікою. В країнах з перехідною економікою, до яких належить Україна, деякі з них використовуються рідко або взагалі не використовуються. Це стосується перш за все “товарних грошей” векселів і чеків, поскільки для їх застосування ще не створенні достатні передумови. По-перше, ще не сформувався значний прошарок економічно міцних, стійких комерційних структур, зобовязання яких могли б користуватися високою довірою до ринку. По-друге, в країні не створені достатні правові та інституційні передумови для того, щоб примусити комерційні структури виконувати свої зобовязання. По-третє, не сформувалася система страхування втрат від невиконання боржниками своїх зобовязань.

Вказані обставини не тільки підривають основу функціонування “торгових грошей”, а й послаблюють передумови використання депозитних грошей комерційних банків в Україні. Постійна загроза банкрутства банків, відсутність дієвої системи страхування депозитів примушують субєктів грошового обороту все частіше вдаватися до використання в якості грошей зобовязань найбільш надійного банку НБУ. Тому не дивлячись на всілякі адміністративні заходи з боку Уряду та НБУ доля готівкового обороту протягом 1993-1997 рр. постійно зростала, що негативно впливало на забезпечення потреб обороту в платіжних засобах, посилюючи платіжну кризу.

Кредитна картка як засіб платежу, що заміняє гроші готівкою і чеки, а також дає власнику можливість отримати в банку короткострокову позику. Вони застосовуються у роздрібному товарному обороті та сфері послуг. Багато споживачів користуються дебетовими карткамивони служать для здійснення електронних переказів грошей з одного рахункку на інший рахунок. Наприклад, більшістььпрацівників отримують зарплату з допомогою електронного перказу грошей з рахунку роботодавця на рахунок працюючого. У світовій практиці зараз використовуються “багатофункціональні” картки. Вони забезпечили доступ до автоматичних касових апаратів. Через них можна не тільки вкласти або зняти гроші готівкою з особистого рахунку, але також простежити за рухом та залишком коштів на рахунку, дозволяють власнику здійснити платіж, замовити чекову книжку, віддати розпорядження про проведення операцій на біржі, тощо. Для цього на звороті кожної картки знаходиться магнітна стрічка, яка виконує і активну (вона повідомляє автоматі банківські реквізити клієнта), і пасивну функції, наприклад, вона не дозволяє отримати в один день гроші готівкою у різних автоматах зверх ліміту. Сьогодні картки з магнітною стрічкою замінюються на більш надійні картки з мікросхемою.

Депозитні гроші.Депозитні гроші це також неповноцінні знаки вартості, але на відміну від готівкових не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках “абстрактні гроші”. На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, які проводяться без участі грошей готівкою, тобто шляхом переказу або списання банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог субєктів господарської діяльності.

Така форма грошей стала можливою лише за високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний субєкт грошового обігу може вільно вкласти гроші в банк (депозит), взяти звідти гроші готівкою, або переказати в будь-який пункт ринку і йому гарантується повне їх збереження.

Потреба в такій формі грошей обєктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу за умов, коли його обсяги і суми окремих платежів досягли величезних розмірів. Здійснення таких платежів з допомогою готівки призвело б до істотного збільшення готівкової маси в обігу, до зростання витрат на її друкування, створило б значні незручності для учасників платіжних операцій, погіршило керованість грошового обороту тощо. Всіх цих недоліків позбавлені депозитні гроші.

Разом з вказаними перевагами депозитних грошей зявилися й певні недоліки цієї форми грошей. Зокрема, вона несе в собі певні незручності при здійсненні платежів. Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілий пакет документів і предявляти кожний раз їх в банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки проявляються в сфері роздрібного обороту, куди доступ традиційних депозитних грошей виявився закритим. Тому життя спричинило появу нової форми грошей електронної.

Електронні грошіабстрактна (умовна) назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. За змістом це кредитні гроші, які обертаються завдяки запровадженню в сфері безготівкових розрахунків найновіших компютерів і сучасних систем звязку.

За формою електронні гроші необхідно розглядати як різновид депозитних грошей Основними компонентами системи функціонування електронних грошей є електронні перекази, кредитні картки, дебетові картки, банківські автомати-касири тощо. Всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, що знаходяться на банківських рахунках; власно забезпечують обіг, але не заміняють їх наперекір таким виразам як “платівкові гроші” або “електронні гроші”. Дійсно з допомогою електронних грошей здійснюється платіж, але такі гроші завжди функціонують у вигляді певних записів на рахунках у банках, тобто вважаються депозитними грошима.

Електронні гроші широко застосовуються у всіх розвинутих країнах. Банки України теж багато уваги приділяють впровадженню нових банківських технологій, у тому числі введенню в обіг “електронних грошей”, магнітних карток для безготівкових розрахунків клієнтів за придбані ними товари та надані послуги. Банківське обслуговування платіжного обороту на електронній основі значно розширило сферу функціонування депозитних грошей, прискорило їх обіг, створило зручності для платників.

Висновок

Отже, кредитні гроші ¾це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин.Вони, як і інші форми грошей, виникли стихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредит став їх іманентною складовою частиною.

Кредитні гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні та електронні гроші.

Таким чином, розглядаючи еволюцію розвитку грошей ми можемо прийти до висновку, що в перспективі гроші будуть існувати без матеріальної субтанції (“невидимі”), але термін “економіка без грошей” у принципі є невірним.

Використана література:

1. Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.

2. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.

3. Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-510.

4. Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.

www.ronl.ru

Кредитні гроші Кредитні гроші це неповноцінні знаки

Кредитні гроші

Кредитні гроші це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. Вони, як і інші форми грошей, виникли стихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредит став їх іманентною складовою частиною.

За природою кредитні гроші також є знаками вартості і по формі паперовими, але їх обіг підпорядкований дії специфічних законів: ØПерший закон був відкритий Дж. Стюартом, передбачає: умови емісії грошей зберігають у собі умови їх зворотнього притоку. ØДругий закон обігу кредитних грошей “забезпеченість” емісії грошей.

Кредитні гроші історично пройшли таку еволюцію: o вексель, o банкнота, oчек, oдепозитні o електронні гроші.

Вексель цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Перші векселі виникли ще в середині XII століття в Італії.

Вексель має ряд специфічних ознак: v. Строго встановлена форма робить вексель універсальним, легко зрозумілим і доступним для використання широким колом суб єктів грошових відносин. v. Абстрактність векселя означає, що в ньому не пояснюються конкретні причини виникнення боргу, а вказується лише сума платежу. v. Безспірність векселя означає, що суб єкт, який його виписав чи акцептував, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу. Безспірність передбачається законами країни і плата за векселем забезпечується примусово через судові органи.

v. Конкретність строку платежу вносить конкретність у взаємовідносини між позичальником і боржником, робить вексель зручним для використання в економічних розрахунках на перспективу. Векселі бувають двох видів: q. Простий вексель виписується боржником на ім я кредитора із зобов язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму. q. Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант).

Банкнота в самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Історично “класична” банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов язання повернути його за першою вимогою.

Характерними ознаками “класичної” банкноти є: o випуск її емісійним банком замість комерційних векселів; o обов’язковий обмін на золото за першою вимогою власників; o подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що знаходяться в портфелі банку).

Чек документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред’явнику (чекодержателеві).

Чек може бути: vіменним виписаний певній особі без права передачі; vордерним виписаний на певну особу з обов язковим застереженням про наказ оплатити; vпред явницьким в якому не зазначене найменування одержувача, а зазначена сума виплачується пред явителю чека.

Акцептований чек, який має акцепт банку, що гарантує зарахування коштів на рахунок одержувача. Основне призначення чека полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки в банку, виступає засобом обігу і платежу. І як форма безготівкових розрахунків.

Кредитна картка як засіб платежу, що заміняє гроші готівкою і чеки, а також дає власнику можливість отримати в банку короткострокову позику. Вони застосовуються у роздрібному товарному обороті та сфері послуг. Багато споживачів користуються дебетовими картками вони служать для здійснення електронних переказів грошей з одного рахунку на інший рахунок.

Депозитні гроші це також неповноцінні знаки вартості, але на відміну від готівкових не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках абстрактні гроші ”. Потреба в такій формі грошей об єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу за умов, коли його обсяги і суми окремих платежів досягли величезних розмірів. Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілий пакет документів і пред являти кожний раз їх в банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку.

Електронні гроші абстрактна (умовна) назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. За змістом це кредитні гроші, які обертаються завдяки запровадженню в сфері безготівкових розрахунків найновіших комп ютерів і сучасних систем зв язку.

present5.com

РубрикаПолезно знать

Кредитні гроші це – Види грошей Кредитні гроші Кредитна система України Функції та операції Центрального банку

Види кредитних грошей

Кредитні гроші

Кредитні гроші

Кредитні гроші та їх характеристика (реферат)

Кредитні гроші та їх характеристика

Реферат — Кредитні гроші та їх характеристика

Кредитні гроші Кредитні гроші це неповноцінні знаки

Добавить комментарий Отменить ответ