Основи валеології підручник – Валеологія.Підручник | Грибан В.Г. | digital library Bookfi

Содержание

ПЕРЕДМОВА — ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ — Підручник

ПЕРЕДМОВА

РОЗДІЛ 1
ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

1.1. Предмет і завдання валеології як науки в системі національної освіти

1.2. Поняття про здоров’я та його складові

1.3. Здоров’я як практична і культурологічна проблема

1.4. Здоров’я і хвороба

1.5. Мета та завдання валеологічної освіти педагогічних працівників

1.6. Законодавча та нормативно-правова база України як підстава для реалізації прав дитини на життя і здоров’я

РОЗДІЛ 2
СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

2.1. Демографічна ситуація в Україні на межі двох століть

2.2. Основні хвороби, що є безпосередньою причиною смерті сучасної людини

РОЗДІЛ 3
ВПЛИВ НА СТАН ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ

3.1. Поняття про соціальне здоров’я та його залежність від умов життя людини в суспільстві

3.2. Системи захисту і пристосування організму здорової людини

3.3. Біологічні ритми і здоров’я

3.4. Екологічний світогляд людини як обов’язковий елемент валеологічного світогляду

РОЗДІЛ 4
НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК ОСНОВА ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я

4.1. Фізична складова здоров’я

4.2. Антропометричні дані та їхня оцінка

4.3. Нормальні показники функціонування серцево-судинної системи

4.4. Нормальні показники функціонування дихальної системи

4.5. Нормальні показники функціонування сечостатевої системи

4.6. Нормальні показники функціонування ендокринної системи

4.7. Нормальні показники функціонування травної системи

4.8. Рухова активність і здоров’я

4.9. Гіподинамія, її шкідливий вплив на здоров’я

4.10. Формування та корекція постави в дітей дошкільного і шкільного віку

4.11. Харчування і здорові. Критерії раціонального харчування

4.12. Причини й механізми виникнення карієсу зубів і хвороб парадонтозу та їх запобігання

4.13. Токсичні речовини в їжі

РОЗДІЛ 5
ОСНОВИ ПСИХІЧНОГО ТА ДУХОВНОГО ЗДОРОВ’Я

5.1. Поняття про психічне здоров’я

5.2. Психоемоційні стреси і здоров’я

5.3. Шкідливий вплив стресу на здоров’я людини

5.4. Причини нервово-психічних відхилень в учнів

5.5. Подолання психологічного перевантаження

5.6. Етика спілкування — одна із складових психічного здоров’я людини

5.7. Валеологічні принципи організації навчально-виховного процесу в школі

5.8. Вплив навчального процесу на здоров’я учнів

5.9. Загально-педагогічний принцип: бережливе ставлення до здоров’я дітей

5.10. Духовність і здоров’я

5.11. Гармонія людини і природи — джерело духовного здоров’я

5.12. Роль учителя в засвоєнні учнями загальнолюдських духовних цінностей

РОЗДІЛ 6
СОЦІАЛЬНІ ТА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН. ШЛЯХИ ПРОФІЛАКТИКИ РІЗНИХ ФОРМ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

6.1. Тенденції поширення шкідливих звичок серед дітей і молоді

6.2. Вплив тютюнопаління на організм людини

6.3. Медико-біологічні та психологічні аспекти алкоголізму

6.4. Медико-біологічні та психолого-педагогічні аспекти наркоманії

6.5.Основні причини та правові аспекти підліткової наркоманії

6.6. Вплив наркотиків на фізичне та психічне здоров’я, репродуктивну функцію людини

6.7. Методичні аспекти профілактики і раннього виявлення токсикоманій у неповнолітніх

РОЗДІЛ 7
СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ СІМ’Ї ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ

7.1. Анатомія і фізіологія репродуктивної системи

7.2. Статеве дозрівання, фізична та психолого-соціальна характеристика періоду ранньої юності

7.3. Статеве виховання дітей та підлітків

7.4. Формування та збереження репродуктивного здоров’я

7.5. Планування сім’ї

7.6. Біологічні, психологічні та соціальні основи формування сім’ї

7.7. Аспекти перебігу фізіологічної вагітності

7.8. Здоров’я майбутніх батьків і дитини

7.9. Причини, що призводять до проблеми вагітності

7.10. Медико-генетичне консультування, принципи, загальні положення

7.11. Методи контрацепції

7.12. Профілактика аборту як фактора збереження репродуктивного здоров’я жінки

7.13. Фактори, що порушують репродуктивне здорові

РОЗДІЛ 8
ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ, ЩО НАБУЛИ СОЦІАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ. ВСЕБІЧНА ПОІНФОРМОВАНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ЯК ВІДПОВІДНИЙ ШЛЯХ ПОЛІПШЕННЯ ЕПІДЕМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ

8.1. Загальна характеристика інфекційних хвороб

8.2. Імунітет

8.3. Інфекційні хвороби крові

8.4. Протиепідемічний режим у дитячих колективах, де перебувають ВІЛ-інфіковані діти

8.5. Інфекційні хвороби органів дихання

8.6. Інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом

РОЗДІЛ 9

ІНДИВІДУАЛЬНА ОЗДОРОВЧА СИСТЕМА ЯК ОСНОВА ПОВНОЦІННОГО ДОВГОЛІТНЬОГО ЖИТТЯ

9.1. Сутність оздоровчих систем

9.2. Природні засоби оздоровлення

9.3. Основні принципи та вимоги до індивідуальних оздоровчих систем

9.4. Самодіагностика захворювань на ранній стадії

9.5. Очищення організму

9.6. Раціональна організація трудової діяльності

Словник термінів і понять

subject.com.ua

ПЕРЕДМОВА — ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ — Підручник

ПЕРЕДМОВА

  Здоров’я — це безцінний дар природи, який дається, на жаль, не назавжди, його потрібно берегти. Але здоров’я людини багато в чому залежить від неї самої, від способу її життя, умов праці, харчування, її звичок.

І. П. ПАВЛОВ

  Здоров’я — це те, без чого людина не може бути щасливою. Воно закладається в дитячому віці на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов. Здоров’я можна лише сформувати, здобути шляхом цілеспрямованої напруженої праці над собою і набуттям знань. Життєво важливо для кожної людини не тільки знати, як бути здоровою, а й уміти зберігати своє здоров’я на довгі роки. Вона повинна знати основи здорового способу життя. Життя і здоров’я — зазначає відомий у галузі валеології практикГ. П. Малахов — найдорожче, що є у людини, тому підхід до них повинен бути найсерйознішим і ретельно вивченим. Отже, йдеться про потребу навчити кожну людину «науки здоров’я», яка називається «валеологія» (від лат. valeо — бути здоровим і грец. logos — учення, наука).

  Здоров’я — найбільша цінність не лише окремої людини, а й усього суспільства. Істина відома, але вона поки що не стала домінуючою як у поведінці кожної людини, так і в державній політиці. У кращому разі ця істина лише декларується. І це чи не одна з головних причин погіршення стану здоров’я людей у нашій країні, катастрофічне зниження народжуваності, зменшення середньої тривалості життя.

  Мета валеології — навчити людину з дитинства розумно ставитися до свого здоров’я, фізичної та психічної культури, гартувати організм, уміло організовувати працю і відпочинок, раціонально харчуватися, відмовитися від тютюнопаління, наркотичних речовин, надмірного вживання алкогольних напоїв. А це сприятиме збереженню і зміцненню здоров’я школяра, гармонійному розвитку його духовних сил і фізичних можливостей, для того, щоб у майбутньому він став повноцінним громадянином суспільства.

  Одним з ефективних шляхів виходу з демографічної і валеологічної кризи є формування здорового способу життя шляхом валеологічного виховання населення і, в першу чергу, учнів.  Необхідно змалечку прищепити навички дбайливого ставлення до власного здоров’я, сформувати валеологічну поведінку, яка забезпечить збереження і зміцнення здоров’я дітей, підлітків та молоді. Головною метою валеологічної освіти й виховання є формування валеологічного світогляду та поведінки учнів, мотивацій, що забезпечать активне й свідоме залучення кожної людини до процесу творення свого здоров’я.

  Діти сприймають світ образно й емоційно, тому бути здоровими потрібно навчати не тільки словом, а й самою організацією шкільного та позашкільного життя школярів.

  Зберегти здоров’я здорових дітей, забезпечити найкращі умови для їхнього гармонійного росту і розвитку можна тоді, коли педагоги матимуть відповідні знання з валеології та доноситимуть до дітей інформацію про здоровий спосіб життя — це є запорукою всіх майбутніх успіхів. І для цього, в першу чергу, самому потрібно багато знати і, звичайно, дотримуватись усіх вимог. Тому гасло «Здоров’я — через освіту» сьогодні залишається актуальним.

  Кожна людина повинна запам’ятати на все життя слова видатного вченого-фізіолога Івана Петровича Павлова «Людина — найвищий продукт природи, але для того, щоб отримати насолоду від скарбів природи, людина має бути здоровою, сильною та розумною».

  Підручник «Основи валеології» побудований відповідно з вимогами Болонського процесу та типової навчальної програми для студентів педагогічних вищих навчальних закладів (освітньо-кваліфікаційний рівень — «бакалавр», яка рекомендована науково-методичним центром Міністерства освіти і науки України (лист від 07.02.05 № 14 (18.2-267). Він складається з передмови, восьми розділів, використаної літератури та списку термінів і понять.

  У розділі «Основи здорового способу життя» послідовно викладено предмет, завдання та методи валеології, її значення у формуванні свідомої мотивації людини здорового способу життя, підвищення рівня здоров’я населення і збереження генофонду нації. Тут студенти

отримають досить чіткі уявлення про здоров’я, його інтегративний зміст, складові, критерії, здоров’я і хвороба, йдеться про донозологічний, або пограничний стан між здоров’ям і хворобою та основні чинники, які впливають на здоров’я. Звертається увага на мету та завдання валеологічної освіти педагогічних працівників та законодавчу і нормативно-правову базу України як підставу для реалізації прав дитини на життя і здоров’я.

  У розділі «Стан здоров’я населення України» висвітлено демографічну ситуацію в Україні на межі двох століть, основні хвороби, що є безпосередньою причиною смерті сучасної людини та фактори, які зумовлюють погіршення стану здоров’я. При викладенні цієї інформації використано «Концепцію валеологічної освіти педагогічних працівників», розробленої творчим колективом фахівців у галузі валеологічної освіти і виховання й одобрена Міністерством освіти і науки України у 2001 році.

  У розділі «Вплив на стан здоров’я людини соціальних та екологічних чинників» подано поняття про соціальне здоров’я та його залежність від умов життя людини в суспільстві, системи захисту і пристосування організму здорової людини. Звертається увага на біологічні ритми і здоров’я й екологічний світогляд людини як обов’язковий елемент валеологічного світогляду.

  У розділі «Науково-обґрунтований спосіб життя як основа фізичного здоров’я» йдеться про фізичну складову здоров’я, антропометричні дані та їхню оцінку, нормальні показники функціонування серцево-судинної, дихальної, сечостатевої, ендокринної та травної систем. Звертається особлива увага на рухову активність і здоров’я, на шкідливий вплив гіподинамії на здоров’я, на формування та корекцію постави в дітей дошкільного і шкільного віку.

  При характеристиці науково-обґрунтованого способу життя подано критерії раціонального та вплив не збалансованого харчування на порушення обміну речовин на виникнення різних недуг. Звертається увага на хімічне забруднення їжі та патогенні бактерії в їжі.

  У розділі «Основи психічного здоров’я» викладено поняття про психічний стан, стрес, його стадії та шкідливий вплив на здоров’я людини. Розглядаються проблеми психоемоційного перенапруження, неврози у дітей, їх профілактика та подолання психологічного перевантаження. Звертається увага на етику спілкування — як одну із складових психічного здоров’я людини.

  У розділі «Соціальні та психологічні причини вживання наркотичних речовин. Шляхи профілактики різних форм девіантної поведінки» подано матеріал про шкідливий вплив тютюнопаління, алкоголю, наркотиків, токсичних речовин на організм людини, особливо в підлітковому віці. Розглядаються правові основи підліткової наркоманії, основні її причини та методичні аспекти профілактики і раннього виявлення наркотизму у неповнолітніх.

  У розділі «Статеве виховання як основа формування здорової сім’ї та профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом» йдеться про статеве дозрівання, фізичну та психолого-соціальну характеристику періоду ранньої юності, про статеве виховання дітей та підлітків. Звертається увага на біологічні, психологічні та соціальні аспекти формування сім’ї та її функції. Відтак викладаються соціально-економічні та психофізіологічні причини розлучень. Викладено онтогенез, вагітність та генетичне визначення статі. Висвітлено значення здоров’я майбутніх батьків для дитини та основні фактори ризику порушень внутрішньоутробного розвитку дитини. Подано дані про планування сім’ї та причини, що призводять до проблем вагітності, профілактику спадкових генетичних захворювань.   Розглянуто питання про медико-генетичне консультування, принципи, загальні положення, пренатальну (допологову) діагностику.

  Подано сучасні методи контрацепції, контрацепція та ВІЛ-інфекція, аборт і його наслідки. Звертається увага на захворювання, що передаються статевим шляхом (сифіліс, урогенітальний хламідіоз, статевий герпес, синдром набутого імунодефіциту) та їх профілактику.

  У розділі «Індивідуальні оздоровчі системи як основа повноцінного довголітнього життя» представлено сутність оздоровчих систем (Іванова, Болотова), природні засоби оздоровлення, основні принципи та вимоги до індивідуальних оздоровчих систем. Звертається увага на самодіагностику захворювань на ранній стадії, самокорекцію імунітету, очищення організму, раціональну організацію трудової діяльності, подолання психологічного перевантаження.

  Звертається увага на валеологічні валеотехнології та досвід В. О. Сухомлинського — як основоположника шкільної валеологічної науки та практики.

subject.com.ua

ПЕРЕДМОВА — ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ — Підручник

ПЕРЕДМОВА

РОЗДІЛ 1
ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

1.1. Предмет і завдання валеології як науки в системі національної освіти

1.2. Поняття про здоров’я та його складові

1.3. Здоров’я як практична і культурологічна проблема

1.4. Здоров’я і хвороба

1.5. Мета та завдання валеологічної освіти педагогічних працівників

1.6. Законодавча та нормативно-правова база України як підстава для реалізації прав дитини на життя і здоров’я

РОЗДІЛ 2
СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

2.1. Демографічна ситуація в Україні на межі двох століть

2.2. Основні хвороби, що є безпосередньою причиною смерті сучасної людини

РОЗДІЛ 3
ВПЛИВ НА СТАН ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ

3.1. Поняття про соціальне здоров’я та його залежність від умов життя людини в суспільстві

3.2. Системи захисту і пристосування організму здорової людини

3.3. Біологічні ритми і здоров’я

3.4. Екологічний світогляд людини як обов’язковий елемент валеологічного світогляду

РОЗДІЛ 4
НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК ОСНОВА ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я

4.1. Фізична складова здоров’я

4.2. Антропометричні дані та їхня оцінка

4.3. Нормальні показники функціонування серцево-судинної системи

4.4. Нормальні показники функціонування дихальної системи

4.5. Нормальні показники функціонування сечостатевої системи

4.6. Нормальні показники функціонування ендокринної системи

4.7. Нормальні показники функціонування травної системи

4.8. Рухова активність і здоров’я

4.9. Гіподинамія, її шкідливий вплив на здоров’я

4.10. Формування та корекція постави в дітей дошкільного і шкільного віку

4.11. Харчування і здорові. Критерії раціонального харчування

4.12. Причини й механізми виникнення карієсу зубів і хвороб парадонтозу та їх запобігання

4.13. Токсичні речовини в їжі

РОЗДІЛ 5
ОСНОВИ ПСИХІЧНОГО ТА ДУХОВНОГО ЗДОРОВ’Я

5.1. Поняття про психічне здоров’я

5.2. Психоемоційні стреси і здоров’я

5.3. Шкідливий вплив стресу на здоров’я людини

5.4. Причини нервово-психічних відхилень в учнів

5.5. Подолання психологічного перевантаження

5.6. Етика спілкування — одна із складових психічного здоров’я людини

5.7. Валеологічні принципи організації навчально-виховного процесу в школі

5.8. Вплив навчального процесу на здоров’я учнів

5.9. Загально-педагогічний принцип: бережливе ставлення до здоров’я дітей

5.10. Духовність і здоров’я

5.11. Гармонія людини і природи — джерело духовного здоров’я

5.12. Роль учителя в засвоєнні учнями загальнолюдських духовних цінностей

РОЗДІЛ 6
СОЦІАЛЬНІ ТА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН. ШЛЯХИ ПРОФІЛАКТИКИ РІЗНИХ ФОРМ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

6.1. Тенденції поширення шкідливих звичок серед дітей і молоді

6.2. Вплив тютюнопаління на організм людини

6.3. Медико-біологічні та психологічні аспекти алкоголізму

6.4. Медико-біологічні та психолого-педагогічні аспекти наркоманії

6.5.Основні причини та правові аспекти підліткової наркоманії

6.6. Вплив наркотиків на фізичне та психічне здоров’я, репродуктивну функцію людини

6.7. Методичні аспекти профілактики і раннього виявлення токсикоманій у неповнолітніх

РОЗДІЛ 7
СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ СІМ’Ї ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ

7.1. Анатомія і фізіологія репродуктивної системи

7.2. Статеве дозрівання, фізична та психолого-соціальна характеристика періоду ранньої юності

7.3. Статеве виховання дітей та підлітків

7.4. Формування та збереження репродуктивного здоров’я

7.5. Планування сім’ї

7.6. Біологічні, психологічні та соціальні основи формування сім’ї

7.7. Аспекти перебігу фізіологічної вагітності

7.8. Здоров’я майбутніх батьків і дитини

7.9. Причини, що призводять до проблеми вагітності

7.10. Медико-генетичне консультування, принципи, загальні положення

7.11. Методи контрацепції

7.12. Профілактика аборту як фактора збереження репродуктивного здоров’я жінки

7.13. Фактори, що порушують репродуктивне здорові

РОЗДІЛ 8
ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ, ЩО НАБУЛИ СОЦІАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ. ВСЕБІЧНА ПОІНФОРМОВАНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ЯК ВІДПОВІДНИЙ ШЛЯХ ПОЛІПШЕННЯ ЕПІДЕМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ

8.1. Загальна характеристика інфекційних хвороб

8.2. Імунітет

8.3. Інфекційні хвороби крові

8.4. Протиепідемічний режим у дитячих колективах, де перебувають ВІЛ-інфіковані діти

8.5. Інфекційні хвороби органів дихання

8.6. Інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом

РОЗДІЛ 9
ІНДИВІДУАЛЬНА ОЗДОРОВЧА СИСТЕМА ЯК ОСНОВА ПОВНОЦІННОГО ДОВГОЛІТНЬОГО ЖИТТЯ

9.1. Сутність оздоровчих систем

9.2. Природні засоби оздоровлення

9.3. Основні принципи та вимоги до індивідуальних оздоровчих систем

9.4. Самодіагностика захворювань на ранній стадії

9.5. Очищення організму

9.6. Раціональна організація трудової діяльності

Словник термінів і понять

subject.com.ua

Предмет і завдання валеології як науки в системі національної освіти — ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ — ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ

РОЗДІЛ І

ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

1.1. Предмет і завдання валеології як науки в системі національної освіти

  Здоров’я — це основна умова реалізації фізичних і психічних можливостей і здібностей особистості. Здоров’я — це одна з найбільших цінностей людини, це те, без чого вона не може бути щасливою. Здоров’я можна оберігати, формувати, зміцнювати лише шляхом цілеспрямованої і напруженої праці над собою, набуваючи знань. Здоров’я — це знання засад здорового способу життя, тобто порядку життєдіяльності, який би зберігав і навіть примножував здоров’я, а не руйнував його. Таким чином, йдеться про необхідність навчити кожну людину «науці здоров’я». Така наука має назву «валеологія» (від латиського слова «вале» — бути здоровим і «логос» — наука, вчення. Отже, валеологія галузь знань про формування, збереження, зміцнення, відтворення і передачу нащадкам здоров’я.

  Об’єктом сучасної медицини є хвора людина. Та наука в основному лікувальна, а зусилля профілактичної медицини спрямовано, головним чином, на захист людей від певних захворювань. А об’єктом валеології є здорова людина і людина, котра перебуває в пограничному стані між здоров’ям і хворобою. Завданням валеології є не тільки констатації, що людина перебуває в пограничному стані між здоров’ям і хворобою, але й розробка методів і способів виведення з нього, а також запобігання цьому станові з метою покращення здоров’я.

  Таким чином, валеологія зосереджує свої зусилля не на ліквідації хвороб (цим займається в основному медицина), а на недопущенні їх, створюючи умови для запобігання їхньому виникненню. Валеологія має переважно прикладний характер і дає практичні рекомендації людині для підтримання здоров’я на всіх рівнях: духовному, психічному, фізичному та соціальному. Основною метою цієї науки є виховання здорового, повноцінного члена суспільства. Отже, валеологія — наука про закономірності та механізми здоров’я людини, знання яких дозволяє їй формувати, зберігати та зміцнювати своє здоров’я, дотримуючись здорового способу життя, профілактичного застосування оздоровчих систем, гармонійного фізичного і духовного розвитку.

  Батьком сучасної валеології називають російського вченого І. І. Брехмана, який 1980 року вперше запропонував цей термін, а 1982 — науково обґрунтував необхідність охорони здоров’я практично здорових людей. Про те, що ця наука давня, свідчать праці Гіппократа й Авіцени. Саме вони вказували на важливість способу життя, природного середовища і дбайливого ставлення до себе, для збереження і зміцнення здоров’я. На принципах валеології ґрунтується багато методів народної медицини.

  Великий внесок у розвиток валеології зробили українські вчені. На початку 60-х років XX століття львівські медики, професори С. М. Павленко і С. Т. Олійник сформулювали теорію саногенезу і синології (від латинського слова сане — оздоровлювати, зцілювати та грец. — генезис — походження, розвиток і логос — наука, вчення). У 80-х роках XX століття київський учений, доктор медичних наук, професор Г. Л. Апанасенко висунув теорію енергетичного забезпечення здоров’я, яка покладена в основу валеологічного визначення здоров’я та багатьох методів валеологічного моніторингу (спостереження, оцінка й прогноз стану здоров’я людини з метою формування, збереження, зміцнення, відтворення, передачу здоров’я громадянам України), є одним з наріжних чинників у подальшій розбудові Української держави, розвитку українського суспільства взагалі. Його метод визначення фізичного здоров’я дозволяє кожному дізнатися про свою «кількість здоров’я» на даний момент і спрогнозувати його динаміку на майбутнє.

  Основоположником шкільної валеологічної науки та практики є видатний педагог України В. О. Сухомлинський. Він у своїй книзі «Серце віддаю дітям», у розділі «Здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я» стверджує: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я — найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили.

  Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей протягом перших 4 років навчання, то добра половина з них ~ про здоров’я».

  Здоров’я дитини В. Сухомлинський сприймав глибинно, суттєво і комплексно — з педагогічної точки зору, а не в медичному тлумаченні, як відсутність хвороб. «Педагог має справу з мислячою матерією, здатність якої в роки дитинства сприймати й пізнавати навколишній світ значною мірою залежить від здоров’я дитини. Ця залежність дуже тонка й важковловима. Вивчення внутрішнього духовного світу дітей, особливо їхнього мислення, — одне з найважливіших завдань учителя».

  В. Сухомлинський, виходячи зі свого досвіду, звертає увагу на аспекти формування та збереження здоров’я дітей, починаючи з дошкільного закладу, що є актуальним й на сьогоднішній день.

  По-перше. При підготовці дітей до школи він звертає особливу увагу і батьків, і педагогів на здоров’я дітей, а не тільки на оволодіння елементами читання, писання та початкових основ математики. «Перш ніж давати знання, треба навчити думати, сприймати, спостерігати Треба також знати індивідуальні особливості здоров’я кожного учня -без цього не можна нормально вчити». Відповідно до цього подає практичні рекомендації батькам за літо перед школою оздоровити дітей, загартувати їх, подбати, аби вони якомога більше перебували на свіжому повітрі, якомога більше споживали овочів та фруктів.

  По-друге. Наголошуючи на важливості здоров’я дитини, особливо в перші роки навчання, В. Сухомлинський не вводить практику навчання здоров’ю до освіти й викладання його як предмета. Оскільки вікові особливості дітей такі, що вони сприймають світ образно й емоційно навчає здоров ‘ю не словом, а самою організацією шкільного та позашкільного життя учня, його духовною взаємодією з учителем. «Школою радості» він називає початкову школу, де вчитель не тільки наставник, а й друг, товариш, якого з дітьми зв’язують багатогранні емоційні стосунки в дружньому колективі. Це основа психічного й емоційного здоров’я дітей і вчителів.

  По-третє. Велику увагу В. Сухомлинський приділяє природному джерелу оздоровлення дітей: ранкова гімнастика, душ, улітку — купання у ставку до пізньої осені та ходіння босоніж, мандри до лісу, в поле. Важливо, щоб діти більшу частину доби будь-якої пори року бували на свіжому повітрі, багато рухалися й не засиджувалися над підручниками одразу після шкільних занять. Не можна щоб домашня розумова праця втомлювала. Другу половину дня діти мають проводити не над підручниками й не в закритому приміщенні.

  Природа — це сад здоров’я, фізичного й духовного, як стверджував великий педагог. Школа під блакитним небом,уроки мислення на природі — то мандрівка до джерела емоцій, образного сприйняття світу, єднання з прекрасним і початок духовного здоров’я малечі й підлітків. Великого значення надавав В. Сухомлинський здоров’ю — фізичному, психічному, моральному, й духовному — вчителів, бо без цього важко досягти очікуваних результатів і в дітей.

  Праці педагога-новатора з природного виховання й гармонійного розвитку дітей, зокрема і їхнього здоров’я, є джерелом наукових і практичних надбань, із яких кожен учитель може багато корисного взяти для своєї практики.

  Предметом валеології є індивідуальне здоров’я людини, його механізми, а об’єктом — здорова людина, тому валеологію ще визначають як науку про здоров’я людини або здоров’я здорових. Для цього, щоб підтримувати здоров’я здорової людини необхідно мати спеціальні знання, навички та певні переконання. Тому валеологія тісно пов’язана з іншими науками: фізіологією, анатомією, гігієною, педіатрією, спортивною медициною і лікувальною фізкультурою, фізіотерапією та клінічною терапією, хірургією та іншими галузями медицини, а також філософією і психологією, педагогікою, фізикою і хімією, історією і астрономією, географією і екологією, біологією і архітектурою, філологією та математикою, іншими науками. Останнім часом розвивається педагогічна (шкільна) валеологія, яка вивчає методи і зміст валеологічного виховання учнівської молоді; санологія, або медична валеологія, яка вивчає закономірності проявів здоров’я людини, методи його діагностики, не медикаментозного його оздоровлення і зміцнення здоров’я здорових людей.

  Основними методами валеології, які дозволяють визначити рівень здоров’я людини і слідкувати за ним, є вивчення функціонального стану основних систем організму (серцево-судинної, дихальної, видільної, імунної, центральної та вегетативної нервової системи). Визначення індивідуальної «кількості та якості здоров’я» за допомогою сучасних методів функціональної діагностики дає змогу виявити навіть незначне зниження енергетичного потенціалу й адаптаційних можливостей організму ще задовго до розвитку клінічних проявів захворювання. Це в свою чергу, дає можливість вчасно вжити необхідних профілактичних оздоровчих заходів і запобігти хворобі.

  Значно збільшуються можливості функціональних методів дослідження, коли вони об’єднуються в певний комплекс або систему, що дозволяє вивести один сумарний (інтегральний) показник «кількості здоров’я» у конкретної людини, групи людей або всієї популяції (населення), а також передбачити (дати прогноз), як буде розвиватися здоров’я особи в майбутньому. Якщо цей інтегральний показник визначати систематично, через певні проміжки часу, а потім одержані показники порівняти між собою, тоді ми матимемо валеологічний моніторинг (спостереження, оцінка й прогноз стану здоров’я людини з метою формування, збереження, зміцнення, відтворення, перадача (ФЗЗВП). Таким чином, валеологічний моніторинг — це система або комплекс морфофункціональних діагностичних досліджень, що проводяться впродовж відповідного часу, які дають сумарний (інтегральний) показник «кількості» та «якості» здоров’я окремої людини, групи людей (клас, школа, місто, область) або популяції. Валеологічний моніторинг дає змогу виявити залежність між індивідуальним способом життя людини і «кількістю» та «якістю» її здоров’я впродовж певного проміжку часу. Це, в свою чергу, дозволяє зменшити вплив або усунути патогенні чинники (які зумовлюють розвиток хвороби) та здійснити необхідну корекцію способу збереження та зміщення здоров’я особи чи групи людей.

  Збільшення або зменшення «кількості та якості здоров’я» дають змогу стверджувати про відповідність або невідповідність способу життя, навчального, виробничого чи тренувального навантаження індивідуальним особливостям людини, дати прогноз можливих захворювань, якщо людина продовжуватиме так жити. Корекція чинників, що формують здоров’я людини, дає змогу підтримувати здоров’я особи чи популяції на стабільному рівні або підвищувати його за допомогою валеологічних систем чи дотримання принципів здорового способу життя. Виявлення та вчасне усунення причин, що шкідливо впливають на здоров’я, дають можливість кожній людині постійно слідкувати за своїм здоров’ям і за необхідності, застосовуючи ті чи інші оздоровчі методи, формувати його. Видатний фізіолог І. П. Павлов писав: «Людина — найвищий продукт природи, але для того, щоб отримати насолоду від скарбів природи, людина має бути здоровою, сильною та розумною».

  Одним зі шляхів формування та збереження здоров’я дітей і молоді, передбачених Державною національною програмою «Діти України» (Указ Президента України від 18.01.1996 р. № 63/96), є створення та розвиток валеологічної освіти. Її головною метою є формування валеологічного світогляду та поведінки учнів, мотивацій, що забезпечать активне й свідоме залучення кожної особи до процесу творення свого здоров’я.

  Валеологія як навчальний предмет являє собою систему наукових і емпіричних (народних) знань, умінь і практичних навичок, які необхідні для виховання валеологічного світогляду й поведінки, стійких мотивацій на здоровий спосіб життя й безпечну життєдіяльність як важливої умови й потужного механізму формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного та духовного здоров’я молоді. Валеологічні знання дають можливість формувати в собі свідоме дбайливе ставлення до здоров’я як умови реалізації духовного, творчого й фізичного потенціалу, як ефективного методу запобігання інфекційним, соматичним і психічним захворюванням, недугам, що передаються статевим шляхом, а також набути навичок безпечної життєдіяльності, щоб уникнути травматизму та нещасних випадків, здобути вміння першої медичної само- і взаємодопомоги в екстремальних умовах.

  Валеологічне навчання та виховання повинне здійснюватися двома взаємодоповнюючими напрямами: через навчальний курс та інтегративними взаємозв’язками з іншими предметами. Таким чином, навчальний курс валеології дає теоретичні основи та практичні навички формування, збереження й зміцнення індивідуального здоров’я, узагальнює, систематизує та доповнює знання валеологічного спрямування, здобуті в інших освітніх галузях.

  Валеологія повинна забезпечувати реалізацію таких завдань:

— ознайомлення учнів із основними валеологічними принципами та закономірностями життєдіяльності людини;

— створення сталих емоційних установок на валеологічну поведінку й здоровий спосіб життя, формування, збереження та зміцнення здоров’я;

— виховання в учнів усвідомлення, що людина є частиною Природи, і що стан її здоров’я формується й залежить від природних факторів і встановлення гармонійних відносин із природою та суспільством;

— свідоме оволодіння учнями валеологічними знаннями, вміннями і навичками та активне творче їх застосування з метою формування, збереження та зміцнення індивідуального здоров’я.

subject.com.ua

ПРЕДИСЛОВИЕ — ОСНОВЫ ВАЛЕОЛОГИИ — Учебник

ОСНОВЫ ВАЛЕОЛОГИИ
Учебник

ПРЕДИСЛОВИЕ

РАЗДЕЛ 1
ОСНОВЫ ЗДОРОВОГО ОБРАЗА ЖИЗНИ

1.1. Предмет и задачи валеологии как науки в системе национального образования
1.2. Понятие о здоровье и его составляющие
1.3. Здоровье как практическая и культурологическая проблема
1.4. Здоровье и болезнь
1.5. Цель и задачи валеологического образования педагогических работников
1.6. Законодательная и нормативно-правовая база Украины как основание для реализации прав ребенка на жизнь и здоровье

РАЗДЕЛ 2
СОСТОЯНИЕ ЗДОРОВЬЯ НАСЕЛЕНИЯ УКРАИНЫ

2.1. Демографическая ситуация в Украине на рубеже двух веков
2.2. Основные болезни, что является непосредственной причиной смерти современного человека

РАЗДЕЛ 3
ВЛИЯНИЕ НА СОСТОЯНИЕ ЗДОРОВЬЯ ЧЕЛОВЕКА СОЦИАЛЬНЫХ И ЭКОЛОГИЧЕСКИХ ФАКТОРОВ

3.1. Понятие о социальном здоровье и его зависимость от условий жизни человека в обществе
3.2. Системы защиты и приспособления организма здорового человека
3.3. Биологические ритмы и здоровье
3.4. Экологическое мировоззрение человека как обязательный элемент валеологического мировоззрения

РАЗДЕЛ 4
НАУЧНО ОБОСНОВАННЫЙ ОБРАЗ ЖИЗНИ КАК ОСНОВА ФИЗИЧЕСКОГО ЗДОРОВЬЯ

4.1. Физическая составляющая здоровья
4.2. Антропометрические данные и их оценка
4.3. Нормальные показатели функционирования сердечно-сосудистой системы
4.4. Нормальные показатели функционирования дыхательной системы
4.5. Нормальные показатели функционирования мочеполовой системы
4.6. Нормальные показатели функционирования эндокринной системы
4.7. Нормальные показатели функционирования пищеварительной системы
4.8. Двигательная активность и здоровье
4.9. Гиподинамия, ее вредное влияние на здоровье
4.10. Формирование и коррекция осанки у детей дошкольного и школьного возраста
4.11. Питание и здоровые. Критерии рационального питания
4.12. Причины и механизмы возникновения кариеса зубов и болезней парадонтоза и их предотвращение
4.13. Токсичные вещества в пище

РАЗДЕЛ 5
ОСНОВЫ ПСИХИЧЕСКОГО И ДУХОВНОГО ЗДОРОВЬЯ

5.1. Понятие о психическом здоровье
5.2. Психоэмоциональные стрессы и здоровье
5.3. Вредное влияние стресса на здоровье человека
5.4. Причины нервно-психических отклонений у учащихся
5.5. Преодоление психологической перегрузки
5.6. Этика общения — одна из составляющих психического здоровья человека
5.7. Валеологические принципы организации учебно-воспитательного процесса в школе
5.8. Влияние учебного процесса на здоровье учащихся
5.9. Обще-педагогический принцип: бережное отношение к здоровью детей
5.10. Духовность и здоровье
5.11. Гармония человека и природы — источник духовного здоровья
5.12. Роль учителя в усвоении учащимися общечеловеческих духовных ценностей

РАЗДЕЛ 6
СОЦИАЛЬНЫЕ И ПСИХОФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИЧИНЫ УПОТРЕБЛЕНИЯ НАРКОТИЧЕСКИХ ВЕЩЕСТВ. ПУТИ ПРОФИЛАКТИКИ РАЗЛИЧНЫХ ФОРМ ДЕВИАНТНОГО ПОВЕДЕНИЯ

6.1. Тенденции распространения вредных привычек среди детей и молодежи
6.2. Влияние табакокурения на организм человека
6.3. Медико-биологические и психологические аспекты алкоголизма
6.4. Медико-биологические и психолого-педагогические аспекты наркомании
6.5.Основні причины и правовые аспекты подростковой наркомании
6.6. Влияние наркотиков на физическое и психическое здоровье, репродуктивную функцию человека
6.7. Методические аспекты профилактики и раннего выявления токсикоманий у несовершеннолетних

РАЗДЕЛ 7
ПОЛОВОЕ ВОСПИТАНИЕ КАК ОСНОВА ФОРМИРОВАНИЯ ЗДОРОВОЙ СЕМЬИ И ПРОФИЛАКТИКИ БОЛЕЗНЕЙ, ПЕРЕДАЮЩИХСЯ ПОЛОВЫМ ПУТЕМ

7.1. Анатомия и физиология репродуктивной системы
7.2. Половое созревание, физическое и психолого-социальная характеристика периода ранней юности
7.3. Половое воспитание детей и подростков
7.4. Формирование и сохранение репродуктивного здоровья
7.5. Планирование семьи
7.6. Биологические, психологические и социальные основы формирования семьи
7.7. Аспекты течения физиологической беременности
7.8. Здоровье будущих родителей и ребенка
7.9. Причины, приводящие к проблемы беременности
7.10. Медико-генетическое консультирование, принципы, общие положения
7.11. Методы контрацепции
7.12. Профилактика аборта как фактора сохранения репродуктивного здоровья женщины
7.13. Факторы, нарушающие репродуктивное здоровые

РАЗДЕЛ 8
ИНФЕКЦИОННЫЕ БОЛЕЗНИ, КОТОРЫЕ ПРИОБРЕЛИ СОЦИАЛЬНОЕ ЗНАЧЕНИЕ. ВСЕСТОРОННЯЯ ОСВЕДОМЛЕННОСТЬ НАСЕЛЕНИЯ КАК СООТВЕТСТВУЮЩИЙ ПУТЬ УЛУЧШЕНИЯ ЭПИДЕМИЧЕСКОЙ СИТУАЦИИ

8.1. Общая характеристика инфекционных болезней
8.2. Иммунитет
8.3. Инфекционные болезни крови
8.4. Противоэпидемический режим в детских коллективах, где находятся ВИЧ-инфицированные дети
8.5. Инфекционные болезни органов дыхания
8.6. Инфекционные болезни, передающиеся половым путем

РАЗДЕЛ 9
ИНДИВИДУАЛЬНАЯ ОЗДОРОВИТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА КАК ОСНОВА ПОЛНОЦЕННОЙ ДОЛГОЛЕТНЕЙ ЖИЗНИ

9.1. Сущность оздоровительных систем
9.2. Природные средства оздоровления
9.3. Основные принципы и требования к индивидуальных оздоровительных систем
9.4. Самодиагностика заболеваний на ранней стадии
9.5. Очищение организма
9.6. Рациональная организация трудовой деятельности

Словарь терминов и понятий

na-uroke.in.ua

Грибан В.Г.-1.6. Початок та історія розвитку валеології

1. Розробка й реалізація уявлень про здоров’я, побудова діагностичних моделей і методів його оцінки та прогнозування.

2. Кількісна оцінка рівня здоров’я практично здорової людини, його прогнозування, характеристика образу та якості її життя, розробка на цій основі систем скринінгу і моніторингу за станом здоров’я індивіда, формування індивідуальних оздоровчих програм.

3. Формування «психології» здоров’я, мотивації до корекції образу життя індивідом із метою закріплення здоров’я.

4. Реалізація індивідуальних оздоровчих програм, первинної та вторинної профілактики захворювань, оцінка ефективності оздоровчих заходів.

1.6. Початок та історія розвитку валеології

Прогрес зумовлений фізичним, інтелектуальним і духовним потенціалом людства. Для їх розвитку утворюються відповідні інститути, зокрема інтелектуальний потенціал підтримується та розвивається системою освіти та виховання, наукою; духовний — вірою, ідеологією;

фізичний — фізичним вихованням, спортом. Ці потенціали мають певний зв’язок. Одним із критеріїв потенціалу людини є її здоров’я. Це надзвичайна соціальна цінність. Хороше здоров’я — основна умова для виконання людиною ЇЇ біологічних і соціальних функцій, фундамент самореалізації ЇЇ особистості.

Проблема зберігання здоров’я людей, нації — піклування не лише медицини, а всієї держави. Не зважаючи на великі кошти, які витрачає людство на медицину, здоров’я не покращується, а навпаки зростає кількість хворих людей. Так, згідно з даними Асамблеї Всесвітньої організації охорони здоров’я, з 1980 по 1990 рік кількість хворих і інвалідів на Землі значно зросла. Онкологічні та ендокринні захворювання у світі є причиною смерті у 54%, а в розвинутих країнах навіть у 75% випадках. Кількість хворих цукровим діабетом зростає вдвічі через кожні 15-20 років. Серед хворих на цукровий діабет виявляють інсулінозалежну форму у 4% випадків у Європі та у 7% у США.

Слід враховувати і те, що не всі люди, які потребують цього, у змозі використовувати сучасні досягнення медицини та біології через велику вартість діагностичних і лікувальних методів, здатних поглинути весь бюджет навіть розвинутих держав.

У свою чергу надмірне використання ліків (лікарська епідемія) призводить теж до порушення здоров’я, зокрема різних проявів алергії.

Людина — предмет вивчення багатьох природничих (біологія, антропологія, фізіологія, медицина) і суспільних (соціологія, психологія, філософія та інші) наук. Але проблема її здоров’я до цього часу монополізована медициною, яка фактично є наукою про хвороби людини.

Процес управління здоров’ям вимагає формування, підтримки та закріплення здоров’я, він складається з таких формальних етапів:

1. Збирання й аналіз інформації про стан об’єкта, його прогнозування.

2. Формування програми дії з предметом, її реалізація.

3. Аналіз адекватності управлінням здоров’ям (зворотний зв’язок).

Створення здорових умов існування людини, які розробляє гігієна — це пасивно-захисний шлях профілактики захворювань. Активну позицію оздоровлення неможливо обґрунтувати без визначення суті індивідуального здоров’я, яким слід управляти.

Це основна проблема вчення про здоров’я. Проблему індивідуального здоров’я розглядали Гіппократ, Гален, Авіценна. Саме Гален сформулював поняття «третього» стану — перехідного між здоров’ям і хворобою. Цій проблемі приділяли увагу С.П. Боткін, І.П. Павлов, М.М. -Амосов, І.О. Аршавський, а ІЛ.Мечніков уперше висловив думку, що хвороба є взаємодією збудника (причини) і організму.

Уперше спробу сформувати сучасне уявлення про стан здоров’я та механізми здоров’я зробили в 60-х роках ХХ-го століття патологи С.М. Павленко і С.Ф. Олійник. Вони обгрунтували напрямок, який отримав назву САНОЛОГІЯ — загальне вчення про протидію організму хворобі, в основі якого лежить саногенез. Саногенез — це динамічний комплекс захисно-пристосувальних механізмів, які проявляються при дії надмірних подразників протягом усього часу патологічного процесу. Вони також запропонували терміни «передхвороба» і «оздоровлення».

Проте ця концепція хоч і була прогресивною, але її не сприйняла медицина.

Суттєвий внесок у розвиток валеології зробили представники військової медицини, що готували людей до роботи в екстремальних умовах — водолазів, космонавтів тощо (Апанасенко Г.Б., Баєвський P.M. та інші).

Вони сформували поняття «донозологічна діагностика», а також учені в галузі спортивної медицини, що вивчали фізичний стан людини (Душанін С .А., Муравов І,В. та інші).

Засновником валеології у сучасному розумінні цього слова став учень Н.В. Лазарева — 1.1. Брехман, який уперше у 1982 році на науковій основі розглянув проблему збереження та закріплення здоров’я практично здорових людей. Він запропонував вивчити кількість і якість здоров’я у здорового індивідуума. У своїй роботі «Вступ до Валеології — науки про здоров’я» він стверджував, що наука про здоров’я не повинна бути проблемою лише для медицини, а має стати інтегральною, формуватись на основі медицини, екології, біології, психології та інших наук. Медицина є наукою про хвороби людини, а її здоров’я розглядається як наслідок боротьби з хворобами.

У1989 р. на кафедрі фізіології Алтайського медінституту (м. Барнаул) підготовлено перший підручник із валеології (В.П. Куликов).

У 80-і роки Ю.П. Лисицин запропонував поняття про суспільне здоров’я (санологію), а також категорію «Образ життя». У 1987 р. в Ленінграді в медичному інституті відкрилась перша кафедра валеології.

З 1991 року проблемами валеології у Росії широко цікавиться Державний науково-дослідний центр МОЗ (І.А. Гундаров, О.О. Александров).

В Україні курс валеології почав викладатися з 1991 року завдяки проф. І.В. Муравову у Кримському медичному університеті на кафедрі фізичного виховання і здоров’я.

3 1996 р. в Україні та Росії видається журнал «Валеологія»

Валеологія вирішує проблему індивідуального здоров’я, а суспільне здоров’я — це предмет соціальної гігієни, однак валеологія широко використовує фактори соціальної гігієни для формування, закріплення й удосконалення індивідуального здоров’я.

Проблеми валеології цікавлять психологів, біологів, дієтологів, народних умільців, духовних учителів. Усі вони ставлять здоров’я у центр науки й практики, що має гуманістично орієнтувати сучасну медицину й біологію, скоротити по мірі можливостей відстань між людиною та ЇЇ здоров’ям, озброїти її практичними знаннями про власне тіло і душу, перенести проблему вилікування від хвороб із соціального та медичного плану у власний.

Mens sana in corpore sana — у здоровому тілі здоровий дух.

Хвороба розглядається соціумом як засіб укріплення душі.

Хвороба, окрім філософського та релігійного позитивного ставлення, отримує поступку з боку медицини. Це та основа, на якій вона тримається. Цьому сприяють і суспільство, і його члени, які мають на меті лікуватись. Дуже багато простих методів, які використовували наші діди й прадіди, зараз забуті. Сучасне суспільство сприймає лікування як благо, як об’єкт споживання. Хвороба отримує повне визнання. Сучасна реклама просуває не ті товари, які сприяють здоров’ю і здоровому способу життя, а лише засоби лікування та медичні послуги. Не користуватись послугами лікаря вважається ознакою бідності, маргінальності. Постійно надходить інформація про успіхи мікрохірургії, трансплантації тощо.

1.7. Дефініції та понятійний апарат
1.8. Вплив екологічних факторів на здоров’я людини
Розділ 2. ЛЮДИНА ТА її ЗДОРОВ’Я З ПОЗИЦІЇ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ
2.1. Людина як система, феномен людини, принципи її організації, свідомість і несвідомість, біополя
2.2. Давні холістичні системи
2.3. Здоров’я та його механізми з позиції системного підходу
Розділ 3. ДІАГНОСТИКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я
3.1. Класифікація діагностичних моделей
3.2. Донозологічна діагностика здоров’я за функціональними показниками
3.3. Діагностика рівня здоров’я за прямими показниками

westudents.com.ua

Валеологічні принципи організації навчально-виховного процесу в школі — ОСНОВИ ПСИХІЧНОГО ТА ДУХОВНОГО ЗДОРОВ’Я — ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ

РОЗДІЛ 5

ОСНОВИ ПСИХІЧНОГО ТА ДУХОВНОГО ЗДОРОВ’Я

5.7. Валеологічні принципи організації навчально-виховного процесу в школі

  В охороні психічного здоров’я підростаючого покоління важливе місце належить додержанню валеологічних принципів організації навчально-виховного процесу в школі. Діти в загальноосвітній школі навчаються протягом 12-ти років і навчальна діяльність є провідною.  До основних завдань валеологічних принципів організації навчально-виховного процесу в школі належать:

— створення в учнів свідомої мотивації на здоровий спосіб життя шляхом надбання певних теоретичних і практичних знань та формування валеологічного світогляду для гармонійного психічного розвитку дітей;

— забезпечення навчального навантаження з урахуванням вікових особливостей дітей;

— урахування біоритмів працездатності при організації навчального процесу з метою запобігання втоми і перевтоми учнів;

— правильна організація праці та відпочинку школярів;

— попередження психотравмуючих ситуацій в школі;

—  запровадження валеологічних технологій в навчально-виховну роботу закладів освіти, що забезпечують виникнення позитивних емоцій в процесі навчання.

  Суттєвим елементом валеологічного принципу організації навчально-виховного процесу в школі є врахування індивідуальних особливостей кожного школяра, які зумовлені різними факторами: віком, статтю, станом здоров’я, здібностями, працездатністю, рівнем підготовки. Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я рекомендують орієнтуватися на віковий розвиток дитини, оскільки навчальними програмами враховується лише паспортний вік, а не біологічний, тобто фактично досягнутий рівень розвитку, в тому числі й психічний.

  Таким чином, знаючи основи валеології, перед педагогами та шкільними психологами стоїть завдання охорони психічного здоров’я дітей як у напрямку профілактики неврозів, так і в забезпеченні оптимального рівня нервово-психічних функцій.

  Оптимальний функціональний стан організму значною мірою залежить від правильної організації навчального процесу, дотримання гігієнічних норм навчальної діяльності.

  В основі навчальної діяльності лежить розумова працездатність. Це вимагає від педагога знань особливостей розумової праці та забезпечення комфортних умов для її організації.

  На сучасному етапі бурхливого розвитку науки та техніки в умовах реформи освіти виникла необхідність засвоєння великого об’єму інформації в процесі навчання, що висуває підвищені вимоги до психофізіологічних можливостей організму учня. У зв’язку зі збільшенням об’єму інформації, введенням інноваційних технологій в учнів виникає нервово-психічне перевантаження, яке призводить до асенізації нервової системи, розвитку різноманітних психосоматичних захворювань і, відповідно, до погіршення стану здоров’я учнів. Тому поряд з удосконаленням педагогічних та психологічних засобів оптимізації навчання все більше актуальною стає розробка психогігієнічних основ навчальної діяльності, глибоке вивчення працездатності учнів. З метою попередження втоми і відповідно підвищення розумової працездатності важливе значення має дотримання гігієнічних вимог щодо робочого місця, його освітлення, зручної пози при роботі.

  Важливе значення для поліпшення розумової працездатності має відпочинок. Основними видами відпочинку є щорічний, щотижневий, щоденний, а також короткочасний протягом дня. Для здоров’я і працездатності учнів небезпечно нехтувати щоденним і особливо щотижневим відпочинком від навчальної діяльності, адже він є фізіологічною потребою організму. Кращими його формами є перебування на свіжому повітрі, прогулянки, заняття фізкультурою і спортом.

  Одним із найбільш важливих елементів гігієни розумової праці є раціональне харчування. Воно повинно відповідати загальним гігієнічним принципам з урахуванням особливостей обмінних процесів при розумовій праці, тому головну увагу потрібно приділяти забезпеченню якісного повноцінного харчування, що зводиться до необхідності компенсувати енергетичні затрати організму і наявності в раціоні всіх необхідних харчових речовин. Енергетичні затрати при розумовій праці невеликі.

  Для поліпшенні пам’яті вчені рекомендують:

1. Моркву, що полегшує заучуванню напам’ять, стимулює обмін речовин у мозку. Перед зубрінням варто з’їдати тарілку тертої моркви.

2. Ананас – улюблений фрукт театральних і музичних зірок. Щоб утримати в пам’яті велику частину тексту чи музики, потрібно багато вітаміну С, що міститься в шипшині, петрушці, лимонах, ананасах, смородині. Досить випити на день склянку ананасового соку. До того ж ці продукти малокалорійні.

З. Авокадо – джерело енергії для короткочасної пам’яті. Діє завдяки високому вмісту жирних кислот. Добова доза — половина плоду.

  Для кращої концентрації уваги корисні:

1. Креветки — делікатес, що постачає головний мозок важливими жирними кислотами не дають послабитись увазі. Добова доза — 100 грамів. солити креветки слід тільки після їх кулінарної обробки.

2. Цибуля ріпчаста, яка допомагає при розумовій і психічній перевтомі, сприяє розрідженню крові й поліпшує постачання мозку киснем. Уживати як мінімум половину цибулини.

3. Горіхи потрібні при розумовому «марафоні» (доповіді, конференції, симпозіумі, концерті) чи тривалій поїздці за кермом. Горіхи зміцнюють нервову систему стимулюють діяльність мозку.

  Для творчого «осяяння» доцільно щодня вживати:

1. Інжир, що містить речовину, яка за своїм хімічним складом близька до аспірину, та ефірну олію, що розріджує кров, краще постачає мозок киснем, що дуже важливо длялюдей творчої професії.

2. Кмин, ефірні олії якого стимулюють усю нервову систему. Хто потребує поліпшені творчої активності мозку, повинен пити кминний чай з розрахунку дві чайні ложки подрібненого насіння на склянку окропу.

  Творчу активність мозку поліпшують:

1. Капуста, яка знімає нервозність, знижує активність щитовидної залози. Для зняття напруги варто їсти салат із капусти.

2. Лимон освіжає мислення, полегшує сприйняття інформації завдяки великому вмістові вітаміну С. Перед складним заняттям корисно випити склянку лимонного соку.

3. Чорниці поліпшують кровопостачання мозку. Найкращий ефект дають свіжі ягоди.

  Творчу активність головного мозку підвищує також сік деревоподібного алое, березовий сік, кава із жолудів, чай із центурії, настій радіоли, маточне молочко, бруньки сосни, ягоди колючого терену.

  Таким чином, фізіологічно обґрунтований режим праці і відпочинку, оптимальні гігієнічні умови під час навчання в школі та вдома, раціональне харчування, фізкультура і спорт — важливі елементи гігієни розумової праці, дотримання яких є необхідним для збереження здоров’я і високої працездатності.

  Збереження високої працездатності, попередження втоми і перевтоми учнів можливе тільки при правильній організації їх праці та відпочинку. Для цього треба брати до уваги вісім компонентів шкільного життя: тривалість уроку, тривалість навчального дня і тижня, організація власне уроку, розклад уроків, перерви, екзамени, суспільно-корисна праця і канікули. Основним видом діяльності школяра є навчання. Тому важливе значення має гігієнічне нормування навчального навантаження. Основним критерієм психолого-гієнічної оцінки навчального навантаження є його відповідність функціональним можливостям організму дитини на кожному віковому етапі. Педагогічний процес має бути організований таким чином, щоб при відповідності навантаження віковим можливостям дітей забезпечувати правильний гармонійний розвиток.

  Завдання школи полягає в тому, як за меншу кількість навчальних годин засвоїти більше навчального матеріалу, який постійно вдосконалюється. У вирішені цієї проблеми можна виділити такі напрямки:

— розробити нові засоби і методи викладання, спрямовані на активізацію резервних можливостей людини;

— збільшити тривалість всього періоду навчання у школі, що дозволить зменшити щорічне, а відповідно й щоденне навантаження;

— зробити вузьку спеціалізацію шкіл зі створенням спеціалізованих програм навчання з більшою чи меншою кількістю уроків з тих чи інших дисциплін.

  Збереження високої працездатності протягом навчального дня, тижня, чверті тощо сприяє правильно складений розклад уроків. При складанні розкладу уроків потрібно дотримуватися таких принципів:

— перший принцип урахування динаміки працездатності в поєднанні зі складністю предмета, тобто на дні й години високої працездатності відвести предмети складні, а на дні й години зниженої працездатності — предмети «простіші». На перші уроки, що припадають на

фазу впрацювання, доцільно відводити предмети середньої складності, на другі й треті (у старших класах і на четверті) — предмети максимальної складності, на передостанні й останні уроки — легкі предмети;

— другий принцип — правильне складання розкладу уроків — чергування предметів за ступенем складності. Враховуючи цей принцип, доцільно ставити один за одним два досить складних предмети з різним характером матеріалу (наприклад, математика й іноземна мова). Однотипні предмети (українська мова і література, фізика і хімія) ставити поряд не рекомендується;

— третій принцип — уникнення спарених уроків з одного предмета, оскільки вони викликають значну втому.

  Особливе місце в розкладі уроків повинно бути відведене контрольним роботам, які супроводжуються дуже високим психоемоційним напруженням, тому для них потрібно відводити дні й години високої працездатності. Не рекомендується ставити в день більше однієї контрольної роботи.

— Основною формою навчально-виховного процесу є урок, тому велике значення має його втомлюваність. Згідно із «Законом про середню освіту» тривалість в загальноосвітніх навчальних закладах становить у перших класах — 35 хв, у 2-4 класах 40 хв, у 5-12 класах — 45 хвилин.

   На функціональний стан організму школярів великий вплив має структура уроку. Тому важливе значення мають правила побудови уроку, що включають оптимальне чергування різних видів діяльності неоднакових за тривалістю, складністю і втомлюваністю.

  Правильна організація уроку перш за все передбачає врахування динаміки працездатності школярів. Під час фази «впрацювання» перші 3-5 хв навантаження повинно бути відносно невеликим, що дає можливість школярам поступового «входження» в роботу. У період оптимальної стійкої працездатності (в початковій школі цей період триває 15-20хв, а в середній і старших класах — 20-25 хв) навантаження має бути максимальним. Потім його необхідно знизити, тому що починає розвиватися втома.

  Важлива раль у збереженні високої працездатності на уроці належить фізкультхвилинкам (фізкультпаузам, вправи яких повинні бути спрямовані на активізацію м’язів пози тіла (нахили тулуба, повороти голови), м’язів нижніх кінцівок (присідання, розгинання і згинанням стоп). Для профілактики перевтоми очей і розвитку короткозорості рекомендуються вправи на зміцнення м’язів очей. Це можуть бути кругові рухи очима в один та інший напрямок (повторити 4-6 разів), повільне переведення погляду спочатку з підлоги на стелю і навпаки, потім

— справа наліво і навпаки (повторити 10-12 разів). Позитивний вплив має також сильне зажмурювання (на 5-10 сек), швидке кліпання, легкі натискування на повіки закритих очей протягом 1-2 секунд.

  Для зниження втоми від розумової діяльності рекомендується легкий самомасаж усіма пальцями волосяної частини голови, стимуляція розташованих на обличчі і шиї біологічно активних точок, дихальні вправи.

  Зберегти високу працездатність на уроці допомогає не тільки правильна регламентація тривалості уроку, а й раціональне чергування різних видів діяльності. Чим одноманітний, монотоннішний урок, тим швидше розвивається втома. Особливо це стосується учнів початкових класів у зв’язку зі швидким розвитком позамежового гальмування. Окрім того, у початковій школі навчання повинно базуватися на чуттєвому сприйнятті, на використанні першої сигнальної системи, що переважає над другою. Найкращим способом для цього є наочний метод навчання.

subject.com.ua